Повсякденне життя українців у селі та місті.

Історія України 9клас                                                дата ___________

Тема : Повсякденне життя українців у селі та місті.

Мета : познайомити  учнів  з  рисами  повсякденного  життя  українського суспільства; дати уявлення про життя, побут, повсякденні заняття жителя міста та сільської місцевості. розвивати в учнів уміння порівнювати різні прояви повсякденного життя різних суспільств та верств населення, висловлювати власну думку щодо залежності ступеня розвитку суспільства від рівня освіти; виховувати в учнів естетичні смаки та

уподобання.

Основні поняття: нація, українська нація, побут, повсякденне життя.

Обладнання: роздавальні картки з текстовими та джерелами інформації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ.Перевірка домашнього завдання

Історичний диктант

1.   поділ території розсе­лення українського етносу на певні частини  з метою організації централізованого управління на місцях.___________

2.   адміністративно-територіальна й політична одиниця в Російській імперії. Складалося з однієї або кількох губерній, що перебували під управлінням генерал-губернатора.___________________

3.   вища адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії. Уперше запроваджена в 1708 р.________________

4.   адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на ук­раїнських, а також польських, литовських і білоруських землях від другої половини

XIV ст.________________

5.   адміністративно-поліцейська одиниця в повітах Російської ім­перії та України в XIX ст. Запроваджена 1837 р. у зв'язку з посиленням селянського руху.____________

Дидактична гра «Прес-конференція»
ТЕМА: «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ  НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ СТ.». 
            Методичний коментар. П’ять-шість учнів («фахівці-експерти») виходять до дошки та відповідають на запитання однокласників. Ведучий прес-конференції  по черзі надає слово учням, які ставлять запитання.
запитання
1) Які українські землі, що раніше входили до складу Речі Посполитої, відійшли після поділів цієї держави до Російської імперії? 

2) Які зміни відбулися в адміністративно-територіальному поділі українських земель після їхнього входження до складу Російської імперії? 

3) Представники яких національностей проживали в Україні наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.?

4) Яким був соціальний склад населення України наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.?

5) Які буржуазні риси проникли в повсякденне життя та побут жителів українських міст та сіл наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.? 

ІІІ . Актуалізація опорних знань учнів

1.     Яким було повсякденне життя українців у XVI­XVIII ст.? 

2.     Як господарювали українські селяни у минулих століттях? 

3.     Яку роль відігравала церква у культурному житті України?

ІV. Вивчення нового  матеріалу

(Повідомлення теми та мети уроку)

План уроку

1.Проникнення буржуазних рис повсякденного життя в побут жителів міста й села 

2.Зміни в побуті, стилі та традиціях життя міста й села
             ХІХ ст. внесло зміни не лише в політичне становище українських земель, його соціально-економічний розвиток, а й у повсякденне життя населення. Зі становленням в Україні індустріального суспільства в побут людей проникають буржуазні риси. Зміни відбувалися переважно в містах, а побутове життя селян практично не змінилося.
Проникнення буржуазних рис повсякденного життя в побут жителів міста й села

Доповідь учнів які готувалися

Картка 1 
      Сучасник подій, письменник В. Ізмайлов писав про Київ кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст.: «Немає будинків мурованих, немає ладу в будівництві, немає регулярності та архітектури. Вулиці не мощені, їх вкриває пісок. Поділ, найбільш населений, ніж інші частини…, зовсім не виглядає містом.

Дерев’яні дахи, низькі хатини прикривають церкви та монастир. Вулиці такі вузькі на Подолі, що ледь-ледь дві підводи можуть розминутися. Сполучення між трьома частинами міста надзвичайно важке через те, що гори відділяють їх одну від одної. Здається, нібито ви бачите три різних поселення. Я кажу поселення, оскільки і цілий Київ навряд чи заслуговує називатися містом».
Картка 2
           Дослідниця І. Гуржій: «Загальний благоустрій Києва залишався вкрай незадовільним: улітку на вулицях здіймалася жахлива пилюка, а весною та восени в багатьох місцях утворювалося “бездонне” багно. У цьому відношенні не ставала винятком і найліпша частина — Липки. Навіть удень на людей могли напасти зграї бездомних собак. Частим явищем були пожежі.

 Одна з них у 1811 р. знищила майже весь Поділ і примусила організувати загони спеціальних охоронців — “ратників”, які мали стежити на перехресті вулиць і в разі потреби здійснювати відповідні заходи. Водночас, трагедія 1811 р. спонукала владу розробити й затвердити план відбудови Подолу. Тому через декілька років ця частина помітно змінилася на краще: вулиці “вирівняли”, розчистили від старих і непривабливих споруд, а також дещо розширили, нові будинки розташували в певному порядку за спеціально розробленими кресленнями».
Картка 3
               У першій половині ХІХ ст. у великих містах (Одеса, Київ, Львів) почали споруджувати кількаповерхові цегляні будинки. Зовні стіни будинків фарбувалися, прикрашалися різьбою, у вікна подекуди вставляли кольорове скло. Всередині будинки заможних господарів були багатокімнатними, мали, за європейською модою, парадні зали, вітальні, кімнати для гостей і слуг, кухні та господарські приміщення. Внутрішнє оздоблення кімнат складалося з меблів, які завозилися з Європи або виготовлялися місцевими майстрами, дзеркал, картин, годинників, гобеленів та ін.
Картка 4
             Одяг городян відповідав їхньому соціальному становищу. Вбрання бідніших прошарків не надто відрізнялося від селянського. Міська верхівка — знать, велике купецтво — наслідувала західноєвропейську моду й використовувала дорогі тканини іноземного та місцевого виробництва. Популярністю користувалися шовки, орнаментовані у стилі бароко та ренесансу.
Картка 5
              Дослідниця І. Гуржій: «Особливе місце в повсякденному житті й деякі характерні риси мало дозвілля купців. Найяскравіше це проявилося в період “контрактів”, коли Поділ, як у “старі добрі часи”, перетворювався на “центр” суспільних подій. Найбільше їх відбувалося на площі перед Контрактовим будинком. У залах самої будівлі, крім “контрактів”, відбувалися судові засідання, концерти, маскаради та банкети. Контрактова зала, що порожнювала майже цілий рік, раптом заповнювалася купцями, їх товарами та покупцями. Усіх їх привозили карети, сани, дормези. Чимало людей прибувало пішки. Тут міг обертатися дантист і фабрикант Флері, винахідник нового запашного мила та фарби для сивого волосся Жарго, власник магазину одеколону й албанського тютюну Матіас, особи, що пропонували свої послуги з мавпами, мопсами, білим ведмедем, горобцем, який умів “рахувати”».
Картка 6
               У ХVІІІ ст. в українському селі набуло поширення дво- і трикамерне планування хати. Із посиленням капіталістичних відносин почали формуватися інші варіанти багатокамерної української хати — кругла, довга. Від кінця ХVІІІ ст. селяни почали запозичувати окремі елементи європейського одягу: чоловіки — одягати жилети та свити, жінки — носити зшиті спідниці.

Картка 7
              В аграрному секторі в роки промислової революції з’являються сільськогосподарські машини, проте більшість селян продовжувала використовувати традиційні знаряддя праці. Серед різних сортів хліба найперше місце посіла пшениця, особливою популярністю користувалася пшениця арнаутка. Певні зміни мали місце і в городництві. У першій половині ХІХ ст. на українських землях почали вирощувати перші помідори, баклажани та перець. Картопля, що була завезена з Америки ще в другій половині ХVІІІ ст., упевнено завоювала наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст. прихильність серед українців і перетворилася на «другий хліб». У степових околицях, найбільше в Бессарабії та на Херсонщині, почали садити кукурудзу, яку принесли болгарські переселенці — болгари й румуни. 

Робота з роздавальним матеріалом
Опрацюйте матеріал картки, дайте відповідь на запитання.
НАЙМАННЯ КВАРТИР В УКРАЇНСЬКИХ МІСТАХ  У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
       Серед міських мешканців середнього достатку досить поширеним було наймання квартир. Як свідчив Л. В. Бєловинський, вони в багатоповерхових кам’яних доходних будинках для заможних квартиронаймачів певною мірою повторювали внутрішню структуру особняка. З вулиці відвідувач потрапляв до парадного під’їзду з обширним холом і швейцаром (швейцарська містилася у цокольному напівпідвалі й виходила дверима в під’їзд, щоб вночі швейцар, викликаний дзвінком, міг відчинити двері мешканцям, які загуляли, а вдень стежив за порядком). 

Хол прикрашався ліпниною, красивими світильниками. Широкі сходи, застелені килимовою доріжкою, котру підтримували мідні стержні, вели наверх. Вважалося, що квартира починається з під’їзду, й у холі були калошниця для калош і стійка для парасольок. Найбільш престижним вважався бельетаж — перший, а якщо рахувати з цокольним напівповерхом, то другий поверх. Тут були найбільші квартири по 10—15 кімнат, які іноді займали цілий поверх. Чим вище вони розміщувалися, тим меншими вони були. Проте квартира, котра мала п’ять кімнат, вважалася невеликою, і її наймали люди середнього достатку. 

В «порядній» квартирі вважалося за необхідне мати передпокій та одну-дві кімнати для прислуги, вітальню, їдальню, кабінет, дві спальні; але кухня з проживаючими у ній чи біля неї, в комірчинах, із кухаркою, кухарем і кухонним чоловіком та посудомийкою знаходилась у квартирі з виходом на чорні сходи. В таких будинках був і чорний, дворовий, під’їзд із темними вузькими й стрімкими сходами, який призначався для прислуги та незаможних мешканців верхніх поверхів. Планування цих приміщень у доходних будинках мало коридорну систему: у вузький, нерідко темний коридор виходили двері маленьких квартирок у дві-три кімнати, мешканців котрих називали “угловыми жильцами”. Двір будинку на ніч замикався. В тих частинах будинку, які виходили під’їздами у двір, квартири були невеликими і недорогими. 

Подвір’я перебувало в розпорядженні двірника, котрий підлягав домовласнику або управляючому й підпорядковувався поліції. У великих будинках було декілька двірників на чолі зі старшим. Вони стежили за порядком та чистотою, не пускали до двору сторонніх, підозрілих осіб, здатних «поцупити» самовар із чорних сходів чи білизну, яка сохла на горищі, носили до поліції для прописки паспорти мешканців, збирали плату за оренду квартир, розносили по квартирах дрова, на ніч замикали ворота. Двірник із сім’єю жив у двірницькій біля воріт у цокольному напівпідвалі, куди був проведений дзвоник від воріт. У напівпідвалах жила і найбідніша частина міщан, у тому числі й обслуговуючий персонал багатих мешканців (візники приватних виїздів, пралі та ін.) [35, с. 92—93]
Запитання
    Якщо ви — житель сучасного багатоквартирного будинку, чи хотіли б ви запозичити певні елементи організації житла з багатоповерхових кам’яних доходних будинків України першої половини ХІХ ст.? Які саме?

Зміни в побуті, стилі та традиціях життя міста й села 

(повідомлення учня)
Зміни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села З розвитком капіталістичних (ринкових) відносин відбувалися зміни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села:

• з'явилася велика кількість товарів та послуг, які вимагали грошей;

• такі вироби проникали і в села;

• виникла необхідність давати освіту дітям;

• багатії вчили дітей в університетах, навіть за кордоном;

 • стало модним для панівних верств населення виїжджати на курорт, часто за кордон;

• з'явилося прагнення до комфорту у побуті; 41

 • зріс попит на сучасні меблі, музичні інструменти, картини, дорогий одяг тощо. Більшість населення проживало у селах: у Східній Галичині - 88,45%; на Закарпатті — 85%; у Північній Буковині — 83%. Селянство залишалося темним, забитим, часто голодним. Майбутній губернатор Галичини Ф. Стадіон писав: "Галичині потрібні зміни, інакше Відень зовсім втратить цей край". Заданими 1846 p.:

 • у Галичині було 3,5 тис. сіл і всього лише 56 міст і 138 містечок;

 • у Північній Буковині було 276 сіл і лише 3 міста і 18 містечок;

 • на Закарпатті — 1294 села і всього 9 міст і 18 містечок. Більшість міст були промислово нерозвиненими. У 1849 р. Львів мав 68 тис. населення, Чернівці - 18 тис., Тернопіль — )6тис., Ужгород — 7 тис. Колишні міста мали вулиці незабруковані, заболочені, з ямами. Коли австрійський імператор Йосип II уперше приїхав до Львова, то його карета застряла у вуличній багнюці. Заможні городяни почали носити європейський одяг, який змінювався із зміною моди. Були значні впливи Заходу і в організації різноманітних розваг, Популярними ставали гра в більярд, карти, різноманітні народні забави, танці, виступи акробатів. На відзначення значних свят почали використовувати феєрверки. У містах значну частину ремісників, купців і службовців становили поляки, румуни, угорці.

«Повсякденне життя селян Західної України наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.». (презентація)

V. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу 

Метод «Мікрофон»
Учні по черзi характеризують повсякденне життя українського народу. Кожен промовляє одне речення. 
Незакінчене речення. 
- На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було.. 
- Ця інформація спонукає нас до висновку, що. .. 

VІ. Підсумок уроку. 
Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні -
Неначе писанка село,
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом
Широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам бог витає над селом.
Село! Село! Веселі хати!

Так про українське село писав наш геніальний земляк Т.Г. Шевченко в поемі «Княжна». 

VІІ. Домашнє завдання. 

вивчити конспект