Історія України 10кл дата_________________
Тема: Політика уряду в
царині культури. Українізація.
Мета: проаналізувати політику більшовиків у галузі
культури; показати, що політика українізації сприяла піднесенню національної
культури, оновленню української інтелігенції, зазначивши при цьому, що культура
й духовне життя народу були підпорядковані ідеологічним настановам партії більшовиків,
пояснити зміст основних термінів і понять;
формувати в учнів логічне та історичне мислення, навички
роботи з комп’ютером та комп’ютерними програмами;
виховувати їх на кращих зразках національної культури.
Тип уроку:вивчення нових
знань.
Обладнання: підручник,
ноутбук, презентація.
Основні терміни та поняття: коренізація, українізація, культурна революція, лікнеп.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК
1. Слово вчителя.
Дорогі
десятикласники, ми з вами продовжуємо вивчення історії України у ХХ ст., а саме
періоду Нової економічної політики.
У даний період
уряд продовжував політику культурної революції. Політизація культурного процесу
не приховувалася: партія вимагала, щоб культура була національною за змістом,
але не суперечила комуністичній теорії.
Метою
культурної революції було формування у свідомості мас певних стереотипів, які б
зробили поведінку широких верств населення прогнозованою та контрольованою з
боку органів радянської влади.
В останні
роки непу утверджувалися погляди на культуру як на один із напрямків
соціалістичного будівництва — поряд з індустріалізацією й колективізацією
сільського господарства.
У сфері
культури не вистачало інтелігенції, радянське керівництво залежало від так
званих «буржуазних спеціалістів». Тому постало завдання створити власну інтелігенцію
або змусити «буржуазних спеціалістів» робити те, що потрібно радянській владі.
На незгодних чекали репресії.
Попри все,
20-ті рр. були періодом відродження культури. Україномовна освіта та її
підтримка з боку держави мали велике значення для розвитку національної
культури. Однак головним поштовхом до відродження була революція, яка сповнила
культурну діяльність відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу
та його обмежень.
2. Мотивація навчальної
діяльності.
Відродженням називають
процес відновлення різних сфер буття певного народу після їх занепад. Воно
пов‘язане із значним зростанням уваги до проблем і процесів, які гальмувалися,
або замовчувалися в попередні часи, з активізацією діяльності національно свідомих суспільних сил, а також із
підтримкою її державними органами. Відродження спирається на традиції минулих
поколінь, але його кінцевою метою є не просто відновлення того, що належить
минулому, а відбір із нього лише позитивного і корисного для сьогодення.
На початку 1920-х – 30-х
рр. Українська культура набувала розвитку. Українська мова поширювалась не
тільки в селі, але й в місті. Вона використовувалась в державному апараті, у
галузі освіти, художній і науково-технічній літературі, періодиці, театральному
мистецтві, тощо. Поряд з українською розвивались також мови національних
меншин. Згодом цей період отримає назву українського відродження з страшним
епітетом «розстріляне».
Сучасна Україна теж переживає
національне відродження, яке має суперечливий характер і вимагає правдивого, а
не спотвореного висвітлення нашої історії. Бажано, щоб «розстріляне
відродження» стало для нас повчальним
уроком в подоланні тяжких наслідком русифікції, денаціоналізації, стереотипи
культурної меншовартості, провінційності.
ІІІ.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Оголошення
теми і мети уроку.
1 Основні риси розвитку української культури в
роки непу.
У період непу партія
продовжувала політику культурної революції. Політизація
культурного процесу не приховувалася: партія
вимагала, щоб культура була національною за
змістом, але не суперечила комуністичній
теорії.
Метою культурної
революції було формування у свідомості мас
певних
стереотипів, які
б зробили поведінку широких верств
населення прогнозованою та контрольованою з
боку органів радянської влади. В останні
роки непу утверджувалися погляди на
культуру як на один із напрямків
соціалістичного будівництва поряд з
індустріалізацією й колективізацією сільського
господарства.У сфері культури не вистачало
інтелігенції, радянське керівництво залежало від
так званих «буржуазних спеціалістів».
Тому постало завдання створити власну
інтелігенцію або змусити «буржуазних
спеціалістів» робити те, що потрібно
радянській владі. На незгодних чекали
репресії.Попри все, 1920-ті рр. були
періодом відродження культури.
Україномовна
освіта та її підтримка з боку
держави мали велике
значення для
розвитку національної культури. Однак головним
поштовхом до відродження була революція,
яка сповнила культурну діяльність відчуттям
новизни, свідомістю звільнення від
старого світу та його обмежень.
2. Вправа «Очікування».
3. Робота в групах.
Завдання групам:
І група – опрацювати питання – «Політика
коренізації та її наслідки на українських землях» – підручник «Історія
епохи очима людини»
ІІ група – опрацювати питання – «Розвиток
освіти і науки у 20-х рр.» – джерело підручник «Історія України. 10
клас»;
ІІІ група – опрацювати питання – «Провідники
політики коренізації на Україні: Микола Скрипник, Олександр Шумский» –
джерело глобальна мережа Інтернет сайт Вікіпедія
4. Хвилинка релаксації.
5. Словникова робота.
Коренізація — політика залучення представників корінного населення
радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного
статусу їхнім національним мовам.
Українізація (складова
коренізації) — політика
більшовицького керівництва в 1920-х рр., спрямована на збільшення представництва
українців в органах влади, культури, освіти, державних установ; розширення
сфери застосування української мови в суспільстві; пробудження інтересу до
національної української культури. Основною метою українізації було утвердження
радянської влади в Україні, створення для неї національного підґрунтя.
Лікнеп – масове навчання неписьменних дорослих читання та
письма в Радянської Росії і СРСР.
Культурна революція – це "перевиховання" мас – на "комунізацію"
і "радянізацію" масової свідомості, на розрив з традиціями історичної
(дореволюційного) культурної спадщини через більшовицьку ідеологізацію
культури.
6. Захист учнівських проектів
на тему «Розвиток літератури 20-х рр.»
7. Слово вчителя української
літератури.
Яскравий і нестримний розвиток української літератури й мистецтва у 20-ті
роки під впливом революційних подій, а згодом – українізації, дав підстави
дослідникам порівнювати його з добою Відродження. Головними особливостями цього
часу стали розмаїття літературних напрямків, течій, виникнення й розпад
багатьох письменницьких груп. Деякі з них перебували під впливом Пролеткульту –
радянської літературно-художньої та просвітницької організації, для якої було
характерне нігілістичне ставлення до культури минулого, “культури
експлуататорів”. Пролеткультівські ідеї сповідували літературні організації
“Плуг” та “Гарт”, які були створені у столиці УСРР – Харкові. Модерністські
концепції обстоювали групи “пролетарських письменників”: неокласики, символісти,
футуристи.
У 1925 р. виникла найвідоміша літературно-мистецька організація республіки –
Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка об’єднала 22
письменників і поетів. Ідейним керівником ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий
(справжнє прізвище –Фітильов), а першим її президентом – Михайло Яловий. Це
була доба відносної лібералізації літературного та мистецького процесу.
Творчість українських літераторів мала велике значення для піднесення
національної свідомості українського народу. Давайте ж згадаймо імена цих
митців. Для цього ми запропонуємо вам буклет, який виготовила Гушуляк Марина.
8. Презентація буклету «Сузір'я
літературних митців часів політики українізації».
Так, я погоджуюся з Мариною, що Микола Хвильовий відіграв важливу роль в
розвитку української літератури цього часу і саме він започаткував літературну
дискусію. В чому її сутність ми можемо дізнатися, прослухавши захист
презентації «Літературна дискусія 20-30 рр.»
9. Захист презентації
«Літературна дискусія 20-30 рр.»
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Ми з вами дізналися багато цікавого про розвиток української літератури у
20-х рр. ХХ ст. Тож давайте пригадаємо, що ми вивчали сьогодні. Для цього
пропоную вам гру «Лото»
1. Вправа «Лото».
2. Моделювання життєвих
історичних ситуацій.
1926 рік. Українська Радянська Соціалістична Республіка. У містіКиєві живе
сім'я Тищенків.Голова сім'ї Іван Васильович Тищенко – працює в міністерстві
освіти. Він є активним учасником політики, яку проводять більшовики в сфері
культури. Його дружина – Марія Тищенко працює вчителем початкових класів в
одній з україномовних шкіл міста Київ. У подружжя є троє дітей – син Петро,
якому 21 рік, він є студентом Київського університету факультету історії;
донька Наталя – 15 років – учениця 7 класу в школі, де працює її мати; син
Петро – 4 роки, який відвідує дитячий садок. З сім'єю проживає також батько
Івана – Мартин Тищенко, який брав участь в подіях української революції на
стороні військ УНР.
Завдання: на основі отриманої інформації, використовуючи терміни
«українізація», «культурна революція», «лікнеп», визначити життя цієї сім'ї
протягом наступних 10 років.
V. ПІДСУМОК
УРОКУ.
1. Слово вчителя.Політика українізації внесла корективи в розвиток
духовної сфери радянського суспільства. Зокрема, відбулося: насильницьке
впровадження марксистської ідеології; реформування системи освіти; уведення до
законодавства відповідальності за переконання; посилення боротьби з
неграмотністю; активізація антирелігійної кампанії; висилка за кордон видних
представників інтелігенції.
За час запровадження політики коренізації в Україні було досягнуто набагато
більше політичних успіхів, ніж в інших союзних республіках. Ця політика сприяла
розвитку української національної культури, хоча й здійснювалася під пильним
наглядом центру та супроводжувалася репресіями проти тих, хто був звинувачений
у «націонал-комунізмі».
Разом із тим мало місце знищення творів, які не вкладалися в ідеологічні
межі режиму, діяльність творчих союзів мала пропартійну спрямованість. Головним
завданням партії була стандартизація духовного життя. Духовна сфера перебувала
в лещатах партійної ідеології. Державний контроль за розвитком духовного життя
в країні був складовою радянської моделі тоталітаризму. Попри це, в українській
культурі 1920-х рр. спостерігався творчий злет.
2. Оцінювання учнів
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте відповідний
матеріал підручника.
Немає коментарів:
Дописати коментар