Всесвітня історія 9 клас Віденський конгрес та його наслідки

Всесвітня історія 9 клас                                                  дата _______________

Тема: Віденський конгрес та його наслідки

Мета: встановлювати хронологічну послідовність подій; характеризувати політичне становище в Європі після Віденського конгресу; висловлю вати власну думку щодо системи колективної безпеки; називати основні події часу.

Обладнання: підручник  «Всесвітня історія. 9 клас» ілюстрації до теми (додаток);

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь .

Поняття: «Віденський конгрес», «Священний союз»

Основні дати:1 листопада 1814 р.– початок роботи Віденського конгресу.

9 червня 1815 р. – підписання Заключного акту Віденського конгресу Вересень 1815 р. – створення Священного союзу.

Історичні діячі: Олександр І, Фрідріх Вільгельм ІІІ, Франц І.

Хід уроку

І.  Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Історичний диктант

1.       − договір між Папою Римським, як головою Римо-Католицької Церкви і певною державою, що регулює стан католицької церкви  в даній державі та її відносини зі папським престолом.( Конкордат)

2.      – держава що прагне до панування в регіоні або світі, проводить агресивну зовнішню політику, прагне встановити контроль над іншими державами.(імперія)

3.      Аустерліцька битва відбулася  (2 грудня 1805р.)

4.      Прийнято Громадянський кодекс (1804р.)

5.      Характер наполеонівських війн ( агресивний і загарбницький)

6.      Перемога у битві під Аустерліцом дісталась (французам)

7.      За часів Наполеона Бонапарта Франція була проголошена імперією у  (1802) році

8.      Наполеон став імператором франції у (1804р.)

9.      Яка битва одержала назву «битви трьох імператорів» ( аустерліцька битва)

10.  Кримінальний кодекс був прийнятий (1810)

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Пригадайте, за яких обставин було сформовано антифранцузьку коаліцію і яку роль відігравали в них провідні учасники.

Антифранцузькі коаліції — тимчасові військово-політичні союзи європейських держав, які прагнули до відновлення у Франції монархічної династії Бурбонів, полеглої в період Французької революції 1789—1799 років. Всього було створено сім коаліцій

Третя антифранцузька коаліція Роки: 1806 - 1807 Країни в коаліції: Англія, Прусія , Росія, Саксонія. Результати: 1806 p. французи вдерлися до Пруссії та протягом 19 днів вщент розбили прусську армію у битвах біля Єни та Аерштадта. Було видано декрет про континентальну блокаду, який забороняв усім залежним від Франції державам вести торгівлю з Англією. Укладення миру між Францією та Росією. ІV.  Мотивація навчальної діяльності учнів

Нескінченні війни послабляють будь-яку державу. У війнах гинуть мільйони людей, руйнуються звичні зв’язки. Всі спроби розв’язати політичні суперечності шляхом воєнних дій приречені на поразку. Наполеон програв, але, незважаючи на поразку Франції, повністю знищити наполеонівські перетворення в Європі і повернути європейські країни до старого порядку було вже неможливо.

V. Вивчення нового матеріалу

Після розгрому Франції необхідно було визначити основи післявоєнного облаштування Європи. У жовтні 1814 -  червні  1815 року  у  Відні  працював  конгрес,  на  якому  були  присутні 216 держав.

Метод «Мозковий штурм»

Учитель  пропонує  учням  за  допомогою  методу  «Мозковий штурм» визначити коло питань, які б могли обговорюватися на Віденському конгресі.

•  Основи роботи Віденського конгресу;

•  доля Франції;

•  доля реформ Наполеона у Франції та інших державах;

•  доля Священної Римської імперії німецького народу;

•  територіальні  претензії  країн-членів  антифранцузької  коаліції.

1. Підготовка Віденського конгресу

Ще в березні 1814 p., уклавши у Шо-моні союзний договір, головні учасники антифранцузької коаліції - Росія, Австрія, Англія і Пруссія домовилися скликати дипломатичний конгрес, який мав підвести підсумки тривалих війн у Європі. Переможці прагнули закріпити здобуту перевагу, захистити Європу від можливості реставрації бонапартистського режиму, відновити втрачені станові привілеї дворянства й абсолютистські режими, а також перекроїти на свою користь карту Європи.

До 1 листопада 1814 р. у Відень - місце проведення конгресу - з'їхались представники майже 20 європейських держав - 216 дипломатів. Серед них - імператори Австрії і Росії, королі Пруссії і Данії, канцлери, міністри, полководці. Переможці зібралися для того, щоб відновити монархічні режими, не допустити нових революцій, зробити Європу мирною і стабільною.

Історичний портрет

Мєттерніх Клеменс (1773-1859) - австрійський державний діяч і дипломат, князь. У 1809-1821 рр. - міністр закордонних справ і фактичний голова австрійського уряду. У 1821-1848 рр. - австрійський канцлер. Виступав проти об'єднання Німеччини. Будучи головою Віденського конгресу 1814-1815 рр., домігся ухвалення рішення про створення Німецького союзу. В Австрійській імперії запровадив систему політичних репресій, розпалював національну ворожнечу.

Найважливішу роль на засіданнях відігравали російський імператор Олександр І і голова конгресу - австрійський канцлер Меттерніх. Англію представляв лорд Каслрі, а Пруссію - міністр-президент Гарденберг. Використавши незгоди між вчорашніми союзниками, рівної участі в нарадах як представник п'ятої великої держави домігся і міністр закордонних справ Франції Талейран.

2. Територіальні зміни внаслідок Віденського конгресу

Робота з картою. На основі карти та відповідного пункту підручника учні виписують найбільші територіальні зміни, які відбулись внаслідок Віденського конгресу. Та роблять висновок наслідки Віденського конгресу.

Такого багатолюдного дипломатичного зібрання Європа ще не знала. Важливі питання не завжди вирішувалися за столом переговорів. Учасники і гості конгресу проводили час у розкішних палацах. Засідання чергувалися з балами і спектаклями, полюваннями, прогулянками і картярською грою. Один з учасників цього зібрання іронічно зауважив, що «конгрес не іде, а танцює».

9 червня 1815 р., незадовго до Ватерлоо, було підписано Заключний акт Віденського конгресу. З метою гарантії проти можливої нової агресії з боку Франції вздовж її східних кордонів було створено низку порівняно сильних держав. Бельгію і Голландію було об'єднано у королівство Нідерланди на чолі з голландським королем Вільгедьмогя. Зберегли раніше здобуті територіальні приєднання південно-західні німецькі католицькі держави Баден, Баварія і Вюртемберг. З 19 кантонів було утворено Швейцарську конфедерацію, причому конгрес довічно закріпив її нейтральний статус. На південному заході Італії було відновлено і зміцнено Сардинське королівство, якому в 1815 р. повернули Савойю і Ніццу та передали територію колишньої Генуезької республіки.

Переможці задовольнили і власні територіальні претензії. Австрія повернула Північну Італію (Ломбардію та Венецію) та польську частину Галичини. Пруссія здобула західну частину Польщі, частину Саксонії та багатої на кам'яне, вугілля Рейнської області, а також Вестфалію. Росія отримала центральну Польщу, де було утворено автономне Царство Польське, і закріпила за собою Фінляндію й Бессарабію. Англія зберігала здобуті під час війн Мальту та колишні французькі й голландські колонії: Цейлон, Гвіану і Капську область на півдні Африки. За другим паризьким миром (листопад 1815 р.) територію Франції було обмежено кордонами 1789 р.

Конгрес закріпив політичну роздробленість Італії. У Неаполітанському королівстві було відновлено владу Бурбонів, у Римі - папи, а в Пармі, Модені й Тоскані герцогами стали члени австрійської імператорської сім'ї Габсбургів. Така сама доля спіткала і Німеччину. З німецьких держав і частини австрійських володінь було утворено Німецький союз, до якого ввійшли 34 монархії і 4 вільні міста - Гамбург, Любек, Бремен, Франкфурт-на-Майні. Новий союз був конфедеративним об'єднанням. Рішення сейму, що засідав у Франкфурті, були не обов'язковими. Керівну роль у Німецькому союзі відігравала Австрія.

Конгрес санкціонував черговий поділ Польщі між Росією, Австрією і Пруссією та затвердив нові кордони Скандинавських держав. Колишній союзник Наполеона - Данія - втратила Норвегію, яку було силоміць приєднано до Швецького королівства.

Поміркуйте!
Які народи Європи за рішеннями Віденського конгресу були віддані на поталу реакціонерам, а які - у нове іноземне поневолення?

           Таким чином, Віденський конгрес підтвердив відродження частини колишніх монархічних режимів, закріпив, перекроївши карту Європи, нове співвідношення сил на континенті. Одні народи були віддані на поталу реакціонерам, а інші – новому іноземному поневоленню. Проте повністю відновити колишні монархічні режими, становий поділ суспільства і привілеї дворянства навіть такі ультрамонархісти, як князь Меттерніх, були не в змозі. Крім того, рішення Віденського конгресу на тривалий час зменшили небезпеку виникнення великих війн і забезпечили умови порівняно мирного розвитку континенту.

3. Утворення Священного союзу.

Події 1815 р., «Сто днів» Наполеона наочно показали монархам Європи, яку небезпеку для них може становити Франція у разі відновлення бонапартистського режиму. Ще більше їх лякала можливість розгортання на континенті революційних і національно-визвольних рухів. За ініціативи Олександра І у вересні 1815 р. християнські монархи Росії, Австрії і Пруссії утворили Священний союз. Головною його метою проголошувалася боротьба проти загрози виникнення революцій, проти визвольної боротьби. Водночас він мав гарантувати збереження політичної рівноваги в Європі, «законні» права монархів і устої абсолютизму. Згодом Священний союз підтримали всі правлячі династії Європи. Англія формально не входила до нього, але уряд підтримував його реакційну політику. Папа римський не підписав акт, побоюючись невдоволення католиків у різних країнах.

Головну роль у Союзі відігравали австрійський канцлер Меттерніх і Олександр І. При цьому російський імператор розумів, що роки революції і імперії не пройшли безслідно ні для Франції, ні для інших європейських держав і про повне повернення до колишніх порядків не може бути мови. Саме він зажадав прийняття Хартії, що обмежувала б владу Людовіка XVIII, і примусив підписати її всіх учасників Віденського конгресу. Міністр закордонних справ Англії лорд Каслрі на першому ж конгресі Священного союзу (1818) наполіг на тому, що втручання Союзу у внутрішні справи держав може здійснюватись лише на їх прохання. Проте згодом це рішення було скасовано у зв'язку з поширенням реватюдіжного руху.

У 20-ті роки XIX ст., коли по Європі прокотилася хвиля революцій і повстань, Священний союз став знаряддям придушення визвольного руху. За його рішенням революцію в Іспанії придушила армія французьких Бурбонів, а революцію в Італії - австрійські війська. У 1821 р. черговий конгрес Союзу відмовився підтримати боротьбу за незалежність Греції, полегшивши Османській імперії розправу над грецькими патріотами. Із часом між головними учасниками Союзу почали загострюватися протиріччя, і на середину 30-х рр. XIX ст. він фактично перестав існувати.

VІ.  Закріплення знань учнів.

1. Визначте головних учасників Віденського конгресу.
2. Зробіть таблицю «Територіальні зміни в Європі внаслідок Віденського конгресу».

Країна	Що отримала	Що втратила
_______	____________	___________

Учитель  пропонує  учням,  узагальнивши  отримані  на  уроці знання, відповісти за допомогою методу «Закінчи речення»

-         Сьогодні на уроці я дізнався….

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 4