Історія України 8клас

Історія України 8клас                                                дата _________________

Тема :Берестейська унія.Утворення греко-католицької церкви. Митрополит П.Могила.

Мета: пояснювати передумови укладення церковної унії; скласти уявлення про процес укладення унії; з’ясувати наслідки утворення греко-католицької церкви; скласти уявлення про вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні; характеризувати зміни, які відбулися в становищі православної церкви в 20—30-х pp. XVII ст.; пояснювати, як діяльність митрополита Петра Могили сприяла зміцненню православної церкви; розповідати про становище греко-католицької церкви; продовжити формувати навички аналізу історичного минулого; удосконалювати набуті вміння і навички; сприяти осмисленню ролі особи в історії, відповідальності за власні дії. виховувати почуття поваги до історичного минулого Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні поняття й терміни: Берестейська унія, греко-католицька (уніатська) церква, полемічна література.

Основні дати: 1596 р. — Берестейська церковна унія.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування

1) Схарактеризуйте становище православної церкви в XVI ст.

2) Як вплинуло на релігійну ситуацію в Україні поширення реформаційних та контрреформаційних рухів?

3) Яку роль відіграли православні братства в історії православної церкви на українських землях?

III . ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Передумови укладення Берестейської церковної унії.

Випереджаюче завдання. Дидактична гра «Шість запитань»

Правила гри. Під час пояснення нового матеріалу учні повинні скласти і записати на шести окремих картках шість запитань і завдань до цього питання. Після завершення роботи вони здають картки вчителеві. Форму оцінювання навчальної діяльності учнів учитель визначає самостійно. Найкращі запитання і завдання прикріплюються до спеціального стенду в кабінеті. Наступного уроку, перевіряючи домашнє завдання, учитель пропонує учням, яких викликає, відповісти на запитання чи виконати завдання, складені учнями на минулому уроці.

Європейські державні та церковні діячі неодноразово обговорювали питання відновлення єдності християнської церкви. Інтерес до цього особливо посилився в умовах розгортання Контрреформації.

Католицька церква активізувала свої намагання розширити вплив на Сході з метою об’єднання католиків та православних під егідою папського престолу. У Речі Посполитій ідею об’єднання (унії) православної й католицької церков пропагували єзуїти. У 1577 р. польський проповідник-єзуїт Петро Скарга видав книгу «Про єдність церкви Божої під одним пастирем...», у якій доводив необхідність об’єднання двох церков.

Питання церковної унії обговорювалося представниками Папи Римського з україно-білоруською православною знаттю. Загалом вона прихильно ставилася до можливого об’єднання за умови, що воно відбудеться на засадах рівноправності. Завдяки унії вони прагнули здійснити оновлення православної церкви, наблизити її до потреб часу.

Україно-білоруські православні єпископи, які поділяли унійні настрої, убачали в об’єднанні шлях до подолання кризи православної церкви й оздоровлення церкви в цілому. Вони вважали, що завдяки цьому позбудуться принизливої для духівництва залежності від торгово-ремісничого люду, об’єднаного у братства. Унія сприятиме досягненню православними фактичної рівності у правах із католиками в Речі Посполитій, дозволить православним ієрархам, як і католицьким, отримати місця в сенаті.

Польська влада всіляко підтримувала унійні прагнення православних ієрархів, вважаючи, що єдина віра є чинником зміцнення держави. Церковна унія розглядалася, по-перше, як шлях до остаточного закріплення українських і білоруських земель; по-друге, перехідний етап до чистого католицизму і, нарешті, як засіб до денаціоналізації українців та білорусів, оскільки з церковною латинізацією пов’язувалася й полонізація.

В українському суспільстві були також противники об’єднання церков, яких очолював князь Костянтин-Василь Острозький. Спочатку він ставився до унії прихильно. Князь і його прибічники вважали, що до унії повинна увійти вся Східна церква, а об’єднання мало відбутися на засадах рівноправності православної та католицької церков. Проте усвідомлення того, що влада Речі Посполитої і представники Пали Римського прагнуть іншого, перетворило князя на противника унії.

2. Церковні собори в Бересті 1596 р. та утворення греко-католицької церкви.

За наполяганням Папи Римського польський король Сиґізмунд III скликав церковний собор у м. Бересті, де повинно було відбутися урочисте проголошення унії. Для участі в його роботі прибули митрополит із його єпископами. 16 жовтня 1596 р. собор розпочав роботу.

Однак уже на початку роботи прихильники унії церков і традиційного православ’я не знайшли спільної мови й розділилися на два окремі собори. Противники об’єднання на окремому православному соборі засудили діяльність митрополита Михайла Рогози і тих єпископів, які прийняли унію. У свою чергу, митрополит та вірні йому єпископи на своєму соборі офіційно затвердили акт унії православної та католицької церков.

За умовами Берестейської унії, православна церква зберігала східний обряд, церковнослов’янську мову, виборне право на заміщення митрополита та єпископів, юліанський календар і право одружуватися для нижчого духівництва. Одночасно визнавалася зверхність Папи Римського як першоієрарха всієї християнської церкви та приймалася католицька догматика.

У результаті Берестейської унії на українських землях виникла греко-католицька церква. Фактично замість однієї церкви утворилося дві, розпочалася тривала боротьба «Русі з Руссю» — між православними і греко-католиками. Проголошуваного зрівняння у правах греко-католиків і католиків не відбулося. Обіцяних місць у сенаті греко-католицькі єпископи не отримали. У ситуації існування права патронату в Речі Посполитій від світської влади залежало, яка саме церква (греко-католицька чи православна) існуватиме на підвладній їй території.

У складних умовах загострення протистояння на ґрунті віросповідання греко-католицьке духівництво стало чинити опір спробам католицької церкви за допомогою унії окатоличувати й полонізувати українське населення. Відстоюючи національну ідентичність, греко-католицька церква довела, що вона є українською церквою.

Цікаво знати

Назва «греко-католицька церква» має історичне походження. До укладення Берестейської церковної унії українські й білоруські православні на землях, що входили до Речі Посполитої і були підлеглі константинопольському патріарху, вважали себе приналежними до східного грецького обряду християнства й говорили, що сповідують «грецьку віру». Після унії для вирізнення тих, хто її підтримав, у Римі стали вживати назву «греки-католики». Проте вже в 20-х pp. XVII ст. прихильників унії частіше визначали як «русинів- католиків», або «з’єднаних», а вірних православ’ю — як «нез’єднаних», або «схизматиків».Офіційну назву «греко-католики» вперше запровадила для своїх підданих австрійська імператриця Марія-Терезія наприкінці XVIII ст.

Українська православна церква, яку влада Речі Посполитої поставила поза законом, не скорилася й продовжувала шукати шляхи для свого оновлення. У цьому вона спиралася на підтримку українських православних шляхтичів, міщан і нової суспільної верстви — козацтва.

Захист православ’я став одним із головних гасел українців у національно-визвольній боротьбі першої половини XVII ст.

Завдання

Складіть характеристику укладення Берестейської унії за планом:

а) передумови укладення;

б) причини укладення;

в) дата підписання унії;

г) зміст унії;

д) результати та наслідки.

3. Відновлення ієрархії православної церкви.

На початку 20-х pp. XVII ст. важливу роль у захисті православної церкви в Україні відіграли козаки. Гетьман реєстрового козацтва П. Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорозьким вступив до Київського братства. Він підтримав ідею, що народилася у православних колах, про відновлення православної ієрархії без згоди влади Речі Посполитої. Для цього було вирішено скористатися приїздом до Києва в 1620 р. єрусалимського патріарха Феофана. Його охорону забезпечував зі своїми козаками Сагайдачний.

На прохання православних міщан, козаків і шляхти Феофан висвятив київським митрополитом Іова Борецького, а також луцького, володимирського, холмського, перемишльського, полоцького й турово-пінського єпископів. Таким чином було відновлено православну ієрархію.

Влада Речі Посполитої відмовилася визнати висвячених за допомогою козацтва православних ієрархів, убачаючи в цьому порушення королівського «права патронату». Розпочалася тривала боротьба. Важливу роль у ній відігравало козацтво, яке на той час являло собою потужну військову силу. Лише 1632 р. при обранні нового короля Речі Посполитої Владислав IV погодився офіційно визнати ієрархів православної церкви. Це рішення увійшло до складених 1632 р. «Статей для заспокоєння народу руського». За ними відновлювалося право обрання православного митрополита «за давніми правами та звичаями — дворянством, духівництвом та обивателями грецької віри, які не перебували в унії». Так само православні отримали права обирати собі чотирьох єпископів — Львівського, Перемишльського, Луцького і Мстиславського.

4. Діяльність митрополита Петра Могили щодо зміцнення православної церкви.

Після 1632 р., коли Владислав IV погодився легалізувати православну церкву, привілей на Київську метрополію він надав архімандриту Києво-Печерського монастиря Петру Могилі.

Постать в історії

Петро Могила (1596—1647) походив із молдавського князівського роду. Освіту отримав у Львівській братській школі та кількох західноєвропейських університетах.

Спочатку служив у польському війську, брав участь у Хотинській битві 1621 p., а в 1625 р. прийняв чернечий постриг. Від 1627 р. — архімандрит Києво-Печерської лаври, а від 1632 р. — митрополит Київський і Галицький. Чимало зусиль доклав для легалізації православної церкви, домігся повернення захоплених уніатами монастирів і церков (Софійського собору й Видубицького монастиря в Києві та ін.). Його зусиллями й коштами було вперше ґрунтовно реставровано Софійський собор і багато споруд Києво- Печерської лаври. Могила був ініціатором створення Київського колегіуму (1632 p.), його філій у Вінниці, Кременці та Гощі та відкриття Слов’яно-греко-латинської академії у столиці Молдавського князівства м. Ясси в 1640 р. Величезну роль відіграв в оновленні православного богослов’я і зміцненні православної церкви в Україні.

У 1996 р. за визначні заслуги перед Українською православною церквою Петра Могилу було канонізовано — визнано Святим.

Ставши митрополитом Київським і Галицьким, Петро Могила спрямував свою діяльність на реформування церкви. Перш за все він упорядкував церковне життя. Відтепер жодний єпископ не міг посісти кафедру без згоди митрополита. За розпорядженням П. Могили було проведено ретельну перевірку щодо дотримання церковних канонів у минулому під час призначення всіх рядових священиків і видання їм нових свідоцтв із детальним визначенням обов’язків. Для контролю за станом церковного життя й поведінкою духівництва до парафій монастирів і єпископів направляли спеціальних «митрополичих намісників» і «візитаторів».

Запроваджувалися спеціальні екзамени на знання пастирських обов’язків для священиків. Для розв’язання поточних проблем у єпархіях щорічно скликалися з’їзди священиків — єпархіальні собори. Із метою ліквідації звичаю вирішення тяжб серед духівництва світськими судами П. Могила заснував митрополичу консисторію — церковний судовий орган.

Митрополит упорядкував стосунки з церковними братствами, обмеживши деякі їхні претензії і примусивши їх рахуватися з його владою. П. Могила домігся послаблення негативного впливу права патронату на церковну організацію. Було чітко визначено права й обов’язки патронів, закріплено парафії за впливовими патронами із православної шляхти або братствами. Митрополит залишав за собою право відмови висвячувати на церковні посади запропонованих патронами негідних осіб.

Багато уваги П. Могила приділяв розробці питань православного віровчення і впорядкуванню обрядовості. Митрополитом та його сподвижниками було підготовлено новий православний «Катехізис» («Православне ісповідання віри») із викладом основ християнського віровчення, що був затверджений Київським церковним собором 1640 р. П. Могила написав великий полемічний твір «Літос, або камінь» (1644 р.) та «Євхарістіон, або Требнік» (1646 р.), у якому визначалися догмати й обряди православної церкви.

5. Становище греко-католицької церкви.

Становлення греко-католицької церкви відбувалося досить успішно завдяки підтримці влади Речі Посполитої та Папи Римського. Однак досить часто воно супроводжувалося утисками і насильством над православними. Водночас обіцяних місць у сеймі Речі Посполитої греко-католицькі єпископи так і не отримали.

Звернути увагу!

Греко-католицька церква з моменту свого утворення потрапила у складне становище: з одного боку, католицька церква не сприймала уніатів як повноправних членів римо-католицької церкви, з іншого, більшість українського населення ставилася до неї, як до чужої, що зрадила «батьківську» віру. Ситуація навколо греко-католицької церкви загострювалася також через майнові суперечки: і уніати, і православні всі церкви та монастирі грецького обряду вважали своїми.

Митрополит Іпатій Потій (1599—1613) активно залучав до греко-католицької церкви українську шляхту. Так, 1603 р. завдяки його наполегливості греко-католиками стали представники 50 родів волинської шляхти. У 1605 p. І. Потій отримав від короля Сиґізмунда III право зверхності над усіма церквами «гречеського та руського обрядів» на території Речі Посполитої. Він заснував першу греко- католицьку семінарію у Вільно та школу в Бересті. Реформи устрою греко-католицької церкви здійснив митрополит Йосип-Вельямін Рутський (1613—1637). Для покращення рівня освіти греко-католицького духівництва він домігся від Папи Римського дозволу навчатися в західноєвропейських католицьких семінаріях. Прагнучи перешкодити полонізації та окатоличенню українців та білорусів, И.-В. Рутський 1615 p., за дозволом Риму, зрівняв статус греко-католицьких та єзуїтських шкіл. У 1617 р. за зразком католицького чернецтва митрополит здійснив реорганізацію греко-католицького чернецтва, об’єднавши його у Василіянський орден. За його наполяганням ченці- василіяни майже при кожному своєму монастирі засновували школи.

Ці заходи не дали відразу відчутного результату. Більше вони були розраховані на перспективу. Тому виникла ідея об’єднання уніатської і православної українських церков у єдину незалежну українську християнську церкву. Особливої актуальності ця проблема набула після відновлення 1620 р. православної ієрархії.

У 1621 р. митрополит Й.-В. Рутський розпочав переговори із її владиками про примирення «однієї Русі з другою» і створення в Речі Посполитій окремого Київського патріархату для об’єднаної православної і греко-католицької церков, підпорядкованого Риму. Однак спроба об’єднати православних і греко-католиків в одну церкву виявилася невдалою. Проти цього категорично виступили православна шляхта і запорозьке козацтво. Створення окремого патріархату українців і білорусів також не відповідало інтересам католицького духівництва. Вони були незадоволені тим, що внаслідок реформ И.-В. Рутського католицька церква втрачає прибутки з цих земель, оскільки він перетягує віруючих до себе.

У 30-х pp. XVII ст. після легалізації православної церкви королем Владиславом IV греко-католицька церква отримала сім єпархій.

У цей період становище греко-католицької церкви ускладнилося. Влада Речі Посполитої, переконавшись у неможливості об’єднати всіх українців та білорусів в одній греко-католицькій церкві, була змушена піти на діалог із православною церквою, яка зберігала свій вплив і значення.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Запитання

1)     Якими були передумови укладення Берестейської унії?

2)     Як україно-білоруська знать ставилася до можливості об’єднання католицької і православної церков?

3)     Коли було укладено Берестейську церковну унію?

4)     Яку назву більш доцільно використовувати щодо церкви, що постала на українських землях після укладення Берестейської унії: «уніатська» чи «греко-католицька»?

5)     Якими були основні здобутки сеймової боротьби православної шляхти за свої права?

6)     Коли було відновлено ієрархію православної церкви?

7)     Хто став першим митрополитом відновленої православної церкви?

8)     Коли було легалізовано православну церкву владою Речі Посполитої?

9)     Які заходи здійснив для впорядкування управління церквою митрополит Петро Могила?

10)Що таке митрополича консисторія?

11)Які заходи для впорядкування життя греко-католицької церкви здійснив митрополит И.-В. Рутський?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Укладення Берестейської унії спричинило появу Української греко-католицької церкви. Водночас в українському суспільстві загострилося протистояння на віросповідному ґрунті. Унаслідок Берестейської унії православна церква опинилася у важкому становищі. Вистояти вона змогла лише завдяки підтримці широких верств населення України.

Відновлення ієрархії православної церкви відбулося, насамперед, завдяки підтримці козацтва, що набувало ролі захисника й виразника прагнень українського народу.

Реформи православного митрополита П. Могили сприяли зміцненню церковного управління, дисципліни й моральності духівництва.

Греко-католицька церква в цей період переживала період становлення. Зміцненню її устрою сприяли церковні реформи митрополита Й.-В. Рутського.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § ____ підручника.