ВИХОВНА ГОДИНА «ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА»

ВИХОВНА ГОДИНА

 «ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА»

Частина І.

Дійові особи: У ч и те л ь , Учень 1, Учень 2, Учень 3, Кошо­вий, Козак-писар, Парубок.

У ч и т е л ь . Із давніх-давен людям відомо: «Дерево життя — гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок — символ минулого, дру­гий — сучасного, а третій — майбутнього». Зображення «дерева життя» зус­трічається на каменях далеких часів і свідчить про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв'язок «трьох листочків». Щоб правильно орієнтуватися в житті, бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу, його історію.

Оскільки в героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його душевна краса, талант, то такі сторінки історії особливо хвилю­ють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне й легендарне явище, як Запорозька Січ. Це про неї М. Гоголь пи­сав: «Так ось вона — Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля та козацтво на всю Україну».

Я запрошую всіх побувати в XVI—XVII ст. і зайти до козацьких куренів, поспілкуватися з козаками.

Спробуйте на хвилинку замислитися над змістом слова «козак». Що по­роджує у вашій уяві це слово?

Учень 1. (Хлопці одягнені в козацький одяг, а дівчата — в українсь­кий національний.) У нашій уяві спалахує образ сильних, мужніх і відданих рідній землі людей. Ми чули про них із козацьких пісень, уявляємо їх за картиною І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та за мультфільмом про пригоди трьох козаків-побратимів.

Учитель. Нам дуже хотілося б, аби ваші знання про козаків — вірних синів народу — стали повнішими, щоб ви відкрили для себе зміст їхніх за­повітів і джерела мудрості.

РОЗПОВІДЬ ПЕРША. ДЕ І ЯК ЖИЛИ ЗАПОРОЗЬКІ КОЗАКИ.

Учень 1. Прибуваючи до безмежного степу, козаки селилися понад Дніпром і Південним Бугом. Особливо їх приваблював Дніпро — священ­на й заповітна річка, оспівана в думах і переказах. Наші предки слов'яни називали Дніпро Славутою, тобто Слов'янською річкою, хоча в тому слові крилося, може, й інше: славна річка. Козаки з любов'ю називали Дніпро своїм братом, а лоцмани — козацьким шляхом. Унікальною особливістю річки були її пороги — пасма кам'яних скель, що вивищувалися над водою до 5 м і майже суцільною масою перекривали річку. Січ і стала називатися «запорозькою», оскільки розташовувалася за порогами.

Учень 2. Нижче Хортиці Дніпро розливався та вбирав у себе великі й малі річки, сам розгалужувався на рукави, утворюючи численні острівці. Козаки дуже любили цю місцину й називали її Великим Лугом. Великий Луг, як і дніпровські острови, давав козакам надійний притулок від ворогів. Не дарма народилося прислів'я: «Січ — мати, а великий Луг — батько, отам треба вмирати ».

(Лунає пісня «Реве та стогне Дніпр широкий...», демонструються слай­ди з видами на Дніпро, козацьких кошів, Великого Лугу.)

Учень 3. Великий Луг був розташований у центрі козацьких земель, які давали все, що було потрібне для життя: м'який клімат, родючі землі, зелений океан степових рослин, переповнені рибою річки та озера.

РОЗПОВІДЬ ДРУГА. РОЗПОРЯДОК НА СІЧІ.

Учень 1. Козаки кожного куреня за сигналом уставали до сходу сонця та йшли на річку купатися, незважаючи на пору року. Після цього сідали за стіл у курені снідати. На сніданок подавалася соломаха — житнє борошно, зварене на воді й засмажене олією. За звичаєм, осавул, суддя та інша війсь­кова старшина їли разом із козаками, а кухар приймав їжу стоячи. Після сніданку всі йшли на заутреню молитву до січової церкви, потім прали одяг, лагодили зброю, човни, укріплення. Козаки вправлялися верхи на конях, змагалися в стрільбі, фехтуванні, доланні рівчаків та перешкод, билися на шаблях до «першої крові». Часто змагалися цілими куренями. У січовій школі в цей час молодих козаків навчали письма, церковного читання, хо­рового співу, музиці, танців. (Виконується танець «Гопак».)

Учень 2. Рівно опівдні з фортечної гармати лунав постріл. За цим сиг­налом козаки йшли обідати. На обід подавалася: тетеря — зварене пшоно або житнє борошно на квасі, варена або печена риба, мед, пиво, брага, галушки, юшка з риби, що називалася щербою, куліш із салом, баранина, дичина. Після обіду співали пісні, думи, слухали розповіді й гру кобзарів. (Хлопчик - «кобзар» грає на кобзі або скрипці.)

Учень 3. За розпорядженням курінного отамана частина козаків готу­валася до виконання службових обов'язків у фортеці, а також за її межами. Надвечір дзвонили дзвони січової церкви, закликаючи козаків на молит­ву. У церкві всіх задаровував хор січової школи, який складався із хлопчиків-підлітків. Після церкви козаки йшли вечеряти. На вечерю подавали галушки із часником або щербу. Після грали на скрипці, сопілці, бандурі, бубнах, співали пісні, танцювали. Через деякий час, за винятком вартових, Січ поринала в сон.

РОЗПОВІДЬ ТРЕТЯ. ЯК ВОЮВАЛИ КОЗАКИ.

Учень 1. Не слід думати, що козаки жили, як у раю. З усіх боків на них чекала небезпека. Починаючи з XVI ст. не минало й року, щоб татари не здій­снювали набігів на Україну. 1515—1671 рр. позначені страшними набігами кочовиків. Татари забирали в неволю десятки тисяч християн. На торговищі люди дивувалися: «Хіба там ще є люди?» Страшною була доля невільників: жінок і дітей віддавали багатіям для роботи та на втіху, а чоловіків закуту­вали в кайдани на галерах, і вони змушені були проводити все своє життя на лавці біля весла. Ось і стали козаки своєрідними прикордонниками, які по­переджали людей про небезпеку й першими вступали в бій із людоловами.

Учень 2. Понад 400 років народ прославляє в пісні відважного рица­ря Байду. А історики довели, що його прототипом була реальна людина — Дмитро Іванович Вишневецький, князь, гетьман, засновник Запорозької Січі, один із перших організаторів українського козацтва.

Учень 3. Вагомою причиною виникнення козацтва була нещадна екс­плуатація селян панами. Від цих кровопивців утікали на вільні землі й ста­вали козаками. Один із католицьких священників сказав: «Мені довелося ба­чити, як козаки кулею гасили свічку, відсікаючи нагар». Філософія козаків була такою: «Смерті не треба боятися, бо від неї однаково не вбережешся».

Учитель. Як же ставали козаками? На перший погляд, процедура при­йому була простою. (Демонструється сценка «Як приймали в козаки».)

Кошовий. Гей, побратими, а хто це до нас на Січ завітав?

Козак-писар. Та це, батьку, чолов'яга в козаки проситься!

Кошовий. Нумо, підійди ближче, чоловіче! Звідкіля ти такий?

Парубок. Із Тверської я, батьку.

Кошовий. У бога віриш?

Парубок. Вірю.

Кошовий . Горілку п'єш?

Парубок. П'ю.

Кошовий. Виходить, ти вільний парубок?

 Парубок. Та вільний, хоч мав пута в подобі жінки.

Кошовий. То ти покинув жінку? Еге-еге, не добре це діло, чоловіче.

Парубок. Кинув, батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити.

Кошовий. О, то ти справжній козак! Запиши його, пане писарю!

Козак-писар. Як кличуть тебе, хлопче?

Кошовий. Та не питай, а так і пиши: козак Борщ!

Учитель. У курені новачків обов'язково піддавали випробуванням. Наприклад, давали завдання зварити куліш і ставили вимогу: щоб каша була гарячою, як повернуться козаки. А самі ховалися та спостерігали, як буде діяти новобранець. Траплялося так, що хтось із новобранців, приготу­вавши страву, починав панікувати, нервувати. Коли козаки бачили, що но­вачок упадав у розпач, то такого не приймали й відпускали додому. А інші не занепадали духом, а, гукнувши кілька разів, махали рукою та казали: «Ну, не хочете їсти, то я сам наїмся!» Такого відразу приймали до куреня.

РОЗПОВІДЬ ЧЕТВЕРТА. ДИСЦИПЛІНА ТА СУД НА СІЧІ.

Учень 1. Військова дисципліна на Січі була заснована на принципах людської гідності. Найбільше козак боявся осуду своїх товаришів за пору­шення дисципліни. Дуже важливим було побратимство. Сумлінне, чесне ставлення до своїх обов'язків і приязне до товаришів ґрунтувалося на пат­ріотичному почутті кожного козака. Але й серед козаків, хоч і дуже рідко, траплялися ганебні вчинки. Узагалі документи свідчать, що козацький суд не був жорстоким. Часто винуватців брали на поруки або зменшували пока­рання, ураховуючи сімейний стан.

Учень 2. Але суворо каралися такі злочини, як бійки з убивством, крадіжки, неповернення боргу або втеча з поля бою, зрада.

Залежно від тяжкості таких злочинів, застосовувалися й відповідні по­карання:

1.     Відрубання ноги або руки.

2.     Шибениця. (Приреченого прив'язували на коні, накидали на шию заш­морг і, ударивши коня, проганяли його. Часом підвішували за ноги або ребро.)

3.     Гостра паля. (Це дерев'яний стовп заввишки 4—5 м із залізним нако­нечником. Страчений сидів на палі до смерті, а потім висихав так до кісток. Ця кара застосовувалася надзвичайно рідко.)

4.       Киї. Найпоширеніший засіб покарання. Злочинця приковували до га­небного стовпа, що розташовувався у фортеці. Це було великою ганьбою в то­варистві козаків, де честь була дорожчою за життя. Біля стовпа клали в'язку київ, ставили їжу й напої та годували злочинця. Кожен козак, проходячи повз стовпа, мав узяти з в'язки кий і вдарити злочинця, примовляючи: «Ось тобі, уражий сину, щоб не крав, ми за тебе цілим куренем платили!»

Нерідко винуватого забивали на смерть. Від шибениці чи київ козака могла врятувати дівчина, коли накривала його хустиною та оголошувала своїм чоловіком.

РОЗПОВІДЬ П'ЯТА. КОЗАЦЬКА БЕРЕГИНЯ.

Учень3. Ви вже знаєте, що до фортеці Запорозької Січі під страхом смерті заборонялося приводити жінок. Крім того, запорожці вважали не­бажаним одружуватися. В основі цих звичаїв була, по-перше, необхідність мати регулярне військо з великою бойовою готовністю. Це досягалося за рахунок зречення запорожців родин, жінок, щоб повністю віддатися вій­ськовій службі. По-друге, у козака було дуже небезпечне життя, і за таких обставин мати дружину та дітей означало свідомо прирікати їх на сирітство. На одному з козацьких прапорів був зображений козак на коні, а під ним напис: «Козак куди хоче, туди й скаче, ніхто за ним не заплаче».

Учень 1. Але, на жаль, козаки дуже помилялися, оскільки в кожного була мати, сестри, кохані, наречені, у деяких — дружини з дітьми. Вони й плакали, виряджаючи козаків на Січ, у похід, чекали роками їх повер­нення. Вели без чоловіків господарство, виховували дітей і виряджали їх услід за батьками... Про це складено багато народних пісень. Серед найпопулярніших — «Гомін, гомін по діброві...», «їхав козак за Дунай...», Засвіт встали козаченьки» тощо. Т. Шевченко в баладі «Тополя» в образі дівчини, що перетворилася на тополю, не дочекавшись свого коханого, показав долю тогочасної української жінки:

Таку пісню чорнобрива

У степу заспівала.

Зілля дива наробило —

Тополею стала.

Не діждала пари;

Тонка, тонка та висока —

До самої хмари.

Учень 2. Пошана до матері, бабусі, сестри в хлопця — майбутнього козака — поступово переростала в пошану до дівчини, майбутньої дружини. Отже, звичай заборони появи жінки на Січі був викликаний не зневагою до жінки, а високою шаною до неї та відповідальністю козака за свої вчинки перед дівчиною, дружиною, матір'ю. Сильні духом люди ніколи не образять жінку, не виявлять до неї зневаги. Особливо ганебним злочином вважалася зрада кохання, дружині або другові. Народ уважав, що людина, непоряд­на в особистому житті, не може прислужитися своїй землі, Вітчизні. Якщо хтось здатний зрадити людину, то він може зрадити й Батьківщину.

(Виконується українська народна пісня «їхав козак за Дунай...».)

Учень 3. У літописах, хроніках, державних документах, у піснях та думах закарбувалася одна з найгероїчніших сторінок світової історії — За­порозька Січ, козацьке військо, демократична держава. Якщо ж вилучити з літопису України 300-річний період козацького війська, забути наших гетьманів, то історія України буде неповноцінною на політичній карті світу. Відомо, що Запорозька Січ була християнською демократичною республі­кою. В усі часи слово «козак» означало вільну людину. Запорозька Січ до ос­танніх днів свого існування (до 1775 р.) залишалася островом волі українців серед феодально-кріпосницького океану самодержавної Росії.

Частина II.

Змагання між командами — «козацькими куренями».

Завдання 1. Вікторина.

1.     Коли виникло козацтво?

2.     Що означає слово « козак » ?

3.     Де розміщувалася Запорозька Січ?

4.     Чому вона так називалася?

5.     Назвіть види зброї запорозьких козаків.

6.     Чим займалися козаки у вільний час?

7.     Назвіть гетьманів козацького війська.

8.Які страви готували на Січі?

9.Чи були в Запорозькій Січі школи? Які?

10.Як називався козацький човен?

11.Як у дерев'яному відрі зварити юшку?

12.Чому кажуть: «Краще смерть, ніж така жінка»?

Завдання 2. «Що означає козацьке слово?»

Команди по черзі витягують картки з написаними на них словами і пояс­нюють їхнє значення.

1.     Булава. {Дерев'яна палиця з кулею вгорі, яка може бути оздоблена

                                                             i.      коштовним металом і камінням; ознака влади.)

2.     Писар. (Перший помічник кошового, перекладач.)

3.     Жупан. (Верхній одяг козаків.)

4.     Китайка. (Різновид тканини.)

5.     Оселедець. (Пасмо волосся на голові козака.)

6.     Курінь. (Приміщення, де жили козаки, військова одиниця.)