Свято,опалене війною

Свято,опалене війною

1 -й учень

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

2-й учень

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїй жахливих днів?

3-й учень

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Ведуча. Добрий день, шановні гості нашого свята!

Ми щиро вітаємо вас із... (називає річницю) річни­цею світлого свята Перемоги!

Неспинно спливають роки. Все далі уходять в іс­торію грізні роки Великої Вітчизняної війни. Давно відлунали канонади запеклих боїв, поросли травою окопи, над землею зно­ву сходять мирні світанки. Але щороку 9 травня ми несемо квіти ветеранам, схиляємось у пошані перед пам'ятниками спочилим солдатам, дякуючи за мирне небо, за життя, за щастя і свободу, за нашу вільну Батьківщину.

Ведучий. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам'ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих не забутий. Свято Пе­ремоги — радісне і гірке. Радісне, тому що воно принесло на нашу землю і землю багатьох інших братніх країн мир. А гірке, бо ціна цієї радості — життя мільйонів наших співвітчизників.

Ведуча. Люди старшого покоління ніколи не зможуть за­бути перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фа­шистської навали, димом згарищ, громом вибухів звалився він на мирні міста та села. Неділя 22 червня 1941 року увійшло в іс­торію як вогняна дата початку найстрашнішої війни.

4-й учень

Надходив ранок. Червень. Двадцять друге.

Народжувався день із квітів і роси.

Такі жита, що не дістать рукою,

Така блакить, що в серці не вмістить.

І раптом поле стало полем бою,

І сонце зупинилося на мить.  

І танки здибились перед житами,

Вторгаючись в густий клубчастий дим!

І бризнув колос на броню сльозами,

І зерном бризнув, трепетним, живим.

5-й учень (на фоні пісні «Вставай страна огромная»)

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди,

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди,

Їх не щадила війна.

6-й учень

У бій за наші ниви, ,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

Ведуча. На нашу землю знову завітала весна, прикрасила її квітом, наповнила пахощами. Усе ожило, пробудилося, набуло краси. Здається, що навесні ми по-особливому, ніжно й трепет­но, любимо рідну землю. Бо саме з весною приходить до нас ве­лике свято Перемоги у Вітчизняній війні.

Ведучий. Спливають роки, відлітають у вічність... Понад півстоліття минуло з того дня, коли замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено мільйонами життів наших спів­вітчизників. Але кожен рік ми згадуємо цей день і вшановуємо переможців.

7-й учень

Пам'ятаєш, земле,

 Сорок п'ятий,

Стихле небо, підняте салютом?

Пам'ятаєш

Перший крик дитини —

Як салют на вічне щастя людям?

А сьогодні

Днів отих малята

Дочок і синів своїх ведуть...

Пам'ятаєш, земле,

Сорок п'ятий?

Земле!

Сорок перший не забудь!

Ведуча. Немає в Україні жодної родини, яку обминула вій­на. Старі сімейці альбоми зберігають для нащадків образи рідних, які... (називає річницю війни) років тому залишили батьківську хату, щоб заступити дорогу ворогові, щоб захистити світ від фа­шизму. . .

Ведучий. Прощалися поспіхом, нашвидку й рушали, квапля­чись, неначе навздогін за долею. І тільки на останніх пагорбах, за якими надовго чи й навіки зникали рідні хати, озиралися. Та­муючи хвильову тугу неповторним помахом руки, прискорюва­ли крок.

Багатьом із них ніколи вже не повернутись до рідної хати, не побачити ні роду свого, ні неба, ні рідної землі. Пронесуть вони славу Вітчизни своєї по багатьох містах і поляжуть навіки.

8-й учень

Мені привиділось, немов солдати,

Які не повернулися з боїв

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

9-й учень

Стоять, замислившись, тополі,

Бійців нагадують мені —

Отих полеглих в травах, в полі,

В кривавих січах на війні.

10-й учень

Не тільки зграйно журавлями

В небесній синяві летять —

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

1-й учень

Торкнутись силяться зеніту,

Немов з легенди, мов живі,

Вони, здається, всього світу,

Усього людства вартові.

Ведуча. Друзі, сьогодні до нас завітали почесні гості, лю­ди, які наближали світлий день Перемоги. Це наші шановні ве­терани, їхні груди у медалях, скроні вже давно вкриті сивиною. (Звертається до гостей свята.) Дорогі наші ветерани! Ми, ваші нащадки, звертаємося до вас зі словами вдячності за ваші муж­ність і героїзм. Спасибі вам за мирне сьогодення, за нашу щас­ливу юність, за вільну землю.

2-й учень

Йде по світу весна без війни,

Без наляканих ночей і очей.

Не сумує весна по війні

У бузковому розмаї світів.

Тільки зіроньки сумні,

Наче очі матерів.

Йде по світу весна без війни,

Як чекали цю святкову весну.

Ветеранам сняться сни

Про далеку ту війну.

3-й учень

Хай на вашу долю поле щедро родить,

Лихо та невдача хай вас не знаходять!

Будьте на здоров'я і добро багаті,

Хай радість і щастя живуть в вашій хаті!

Хай стелиться всюди вам сонячна путь.

 Хай щедро зозулі сто літ накують!

Ведучий. Страшні сліди залишила війна. 714 міст і 28 тисяч сіл в Україні перетворила вона на руїни та згарища. 1418 днів і но­чей вогняними дорогами крокували визволителі. Не дивлячись на тяжкі перепони вони усе витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя, тому що вірили у свої си­ли й не жаліли свого молодого життя заради Батьківщини.

Ведуча. Сьогодні ці відважні люди серед нас. Сивина вкрила їхні скроні, але молодими залишились серця. (Звертається до ве­теранів.) Шановні ветерани! Ми раді бачити вас гостями нашого свята. Ви — його засновники, його головна окраса. Прийміть від нас, ваших онуків, низький уклін і щиру подяку за мирне небо, яскраве сонце, щасливу юність і життя.

Ведучий

Хвилина мовчання,

Хвилина мовчання —

Пекуча й терпка, як сльоза.

Ведуча

Як подвиг полеглих,

Хвилина мовчання —

В ній наша любов і гроза.

Давайте вшануємо пам'ять наших полеглих співвітчизників хвилиною мовчання.

Усі присутні встають. Протягом хвилини звучить стукіт серця.

4-й учень

Сплетемо руки, як рід єдиний,

 Знесімось вище, до найвищих гір.

Хай клич людини над світом лине:

«Війна з війною. Хай буде мир!»

5-й учень

Щільнішим, друзі, зійдемось колом

 В майбутнє чисте спрямуймо зір.

Щасливі будьте, дитина й мати,

Війна з війною. Хай буде мир!