Кирило Мефодіївське братство

Тема : Кирило Мефодіївське братство

Мета:ознайомити учнів з діяльністю Кирило-Мефодіївського братства, визначити його програмні цілі, значення його діяльності, як першої політичної організації в Україні; охарактеризувати діяльність Т.Г.Шевченка,як суспільно-політичного діяча, та його участь у братстві;розвивати уміння працювати з документами, аналізувати їх, порівнювати, давати власну оцінку історичним фактам;формувати навички пошуково-дослідницької роботи; творчий потенціал, акторські здібності учнів; пізнавальні, інформаційні та життєві компетенції;виховувати зацікавленість до вивчення минулого нашої країни, гордість за боротьбу передових людей щодо української національної ідеї.

Основні поняття і терміни: українська національна ідея, ідея відродження, братчики, федерація, Кирило-Мефодіївське братство, політична організація, республіка.

Обладнання: мультимедійна презентація «Кирило-Мефодіївське братство»,роздавальні картки з історичними джерелами, портрети учасників Кирило-Мефодіївського братства.

Тип уроку: урок-засвоєння нових знань.

Хід уроку

І.Організаційний момент уроку

ІІ.Мотивація навчальної діяльності (мультимедійні технології)

Давайте ще раз  уважно  прочитаємо тему уроку і спробуємо її  проаналізувати, щоб визначитись:

·        Що відоме , а що ні у запропонованій  темі

·        Що нам  потрібно пригадати, повторити

·        Які знання  необхідно розширити , доповнити

·        Що  дізнатись  нового

·        Які уміння,   навички будемо розвивати

Висловіть свої  думки.

Узагальнимо висловлені думки і визначимо мету нашого уроку :

·        Пригадати суть поняття братство, хто такі Кирило і Мефодій, чому братство  обрало саме  таку назву

·        Ознайомитись з  діяльністю Кирило-Мефодіївського  братства, визначити його  програмні  цілі, значення братства у  національному  Русі - України

·        Формувати вміння  працювати з  різними джерелами  інформації

·        Розвивати  вміння працювати з  історичними документами, робити  висновки, давати власну  оцінку

·        Формувати  навички пошуково-дослідницької  роботи

·         Виховувати гордість за  людей, що боролись за  українську  національну  ідею

Епіграфом  до  нашого  уроку  стануть  такі  слова :

“ Від Кирило-Мефодіївського братства веде свою  історію  весь новий  політичний  рух ” ( Михайло  Грушевський)

План уроку(слайд №1)

1.Створення Кирило-Мефодіївського братства.

2.Програмні документи – Програма і Статут

3.Значення діяльності Кирило-Мефодіївського братства

4. Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні.

ІІІ. Актуалізація знань, умінь та навичок учнів.

Діти ви зрозуміли,що ми з вами будемо говорити на уроці про долю України та її народу в аспекті діяльності Кирило-Мефодіївського братства –першої української політичної організації. Актуалізуємо  опорні знання і  пригадаємо  суть таких історичних понять:

·        НАЦІЯ

·        НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ

·        УКРАЇНСЬКА  НАЦІОНАЛЬНА  ІДЕЯ

IV. Вивчення нового матеріалу.

Доповнимо наш історичний  словник

•        Політична  організація – добровільне  об'єднання  громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного  розвитку

•        Братство - українські національно-релігійні громадські  організації православного  населення, що  існували в 16-18 ст. і відігравали важливу роль у політичному та  культурному житті України .

Пригадаємо  фактори, які  впливали на  розвиток української  ідеї на  початку   19ст.

·        Революційні  події в Європі

·        Вітчизняна  війна 1812 року

·        Російський  абсолютизм

·        Повстання  декабристів

1.Створення Кирило-Мефодіївського братства

Слайд №2.

Кирило - Мефодіївське братство склало цілий етап у політичному визріванні нового покоління борців. Організаторами товариства виступили Микола Костомаров - магістр історії,викладач Київського університету, Василь Білозерський -   студент Київського університету, згодом учитель Петровського кадетського корпусу в Полтаві, Тарас Шевченко - геніальний поет, талановитий художник, громадський діяч, Пантелеймон Куліш – вчитель,письменник, Микола Гулак – вихованець Дерптського університету, чиновник канцелярії генерал-губернатора,вчений правознавець  

Слайд №3

Повідомлення учнів.

Заслуховуються повідомлення, присвячені засновникам Кирило-Мефодіївського братства: М. Костомарову, П. Кулішу, М. Гулаку, В. Білозерському.

В. Білозерський (1825—1899) — український громадський діяч, журналіст, учений та педагог. Народився на хуторі Мотронівка (нині у складі с. Оленівка Чернігівської області) у дворянській родині. Закінчив Київський університет. Член Кирило-Мефодіївського товариства та один з авторів «Статуту Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія». Автор «Записки» (пояснення «Статуту...»), у якій висунув ідею об'єднання слов'янських народів у федеративну державу на засадах християнства та освіти. Арештований та висланий до Петрозаводська. Після заслання у 1861—1862 рр. у Санкт-Петербурзі редагував часопис «Основа». Згодом переїхав до Варшави. Підтримував зв'язки з галицькими політичними діячами. Останні роки життя провів у Мотронівці .

М.Гулак (1821—1899) — громадський та політичний діяч, педагог, учений. Народився у Варшаві. Закінчив юридичний факультет Дерптського університету. Увійшов до гуртка київської молоді, членами якого були В. Білозерський, П. Куліш та ін. На рубежі 1845—1846 рр. разом із М. Костомаровим і В. Білозерським заснував таємне Кирило-Мефодіївське товариство, був одним з авторів його програм­них документів, зокрема «Статуту...», причетним до складання «Кни­ги буття українського народу». Як кирило-мефодіївець і противник самодержавно-кріпосницького ладу, борець за національну незалеж­ність українського й інших слов'янських народів, республіканець М. Гулак був ув'язнений, засланий до м. Перм під суворий нагляд поліції (1850—1859). Після закінчення строку заслання займався педагогічною й науковою роботою .

М. Костомаров (1817—1885) — громадський і політичний діяч, дослідник історії, переважно України, Росії та Польщі, археограф та архівознавець, фольклорист і етнограф, письменник і публіцист. Народився в слободі Юрасовка Острогозького повіту Воронезької губернії. Закінчив Харківський університет. Був одним із засновників Кирило-Мефодіївського братства. Став ідеологом братства й автором його найголовнішого програмного документа «Книга буття українського народу». Майбутнє слов'янських народів убачав у побудові ними союзу (федерації) на зразок тодішніх США. У березні 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві був заарештований, ув'язнений на рік у петропавлівській фортеці, засланий до м. Саратов із забороною займатися науковою діяльністю і друкуватися. У 1855 р. амністований. Входив до складу багатьох вітчизняних та зарубіжних наукових установ, закладів і товариств .

П. Куліш (1819—1897) — письменник, публіцист, етнограф, історик, літературний критик, перекладач, громадський діяч. Наприкінці 1845 р. став одним із засновників Кирило-Мефодіївського товарис­тва. У1847 р., як кирило-мефодіївець, був заарештований. Основним звинуваченням проти П. Куліша стала книга «Повесть об украинском народе», у якій була висловлена думка, що Україна, самостійна держава за княжих часів, могла б за козаччини відновити свою державність, якби не московське панування і зрада місцевої аристократії. Відправили на заслання у Тулу .

Слайд  №4

Кирило-Мефодіївське братство склалося на Україні в 1846 р. Засновниками цього товариства були М. І. Костомаров і В. Білозерський. 

У складі Кирило-Мефодіївського братства були буржуазно-ліберальна і революційно-демократична групи. До числа представників ліберального буржуазно-націоналістичного спрямування, який вважав, що перетворення повинні відбуватися шляхом мирної пропаганди, ставилися Куліш, Костомаров, Маркович та інші особи. Представники революційно-демократичного напряму очолювалися Т. Г. Шевченка, до якого примикали: М. Гулак, І. Посяда, О. Навроцький, Т. Андрузький та інші.

Вони стояли за знищення царизму, поміщиків і кріпосного гніту революційним шляхом, були чужі буржуазному націоналізмові, властивому правого крила Кирило-Мефодіївського братства.

2. Програмні документи Кирило – Мефодіївського братства.

Програма Кирило – Мефодіївського товариства формулювалася у двох документах – «Статуті Слов’янського товариства св..Кирила і Мефодія» та «Книзі буття українського народу». Вони були створені під значним впливом Т.Г.Шевченка. У них чітко простежується ідея обстоювання загальнолюдських цінностей – справедливості ,свободи, рівності та братерства. Програмні  документи  товариства народжувалися у дискусіях. Провідну роль національних ідей обстоював П.Куліш, соціальних – Т.Шевченко, а  загальнолюдських та християнських –М. Костомаров. Кирило – Мефодіївці вважали, що : «основною дійовою особою їх широкомасштабних планів мав стати скривджений, поневолений, але не скорений український народ. Саме йому відводилася місія  визволителя росіян від деспотизму, а поляків  - від аристократизму, роль спасителя  і об’єднувача всіх слов’янських народів».

Робота з документами(працюємо у групах) Слайд №5.

Виконати завдання:

1.     Яким братчики бачили майбутнє України ? (1 група)

2.     Чим найбільше налякало царське самодержавство Кирило – Мефодіївське  товариство?(2 група)

Слайд № 6

Виконати завдання:

1.    На яких умовах повинно було здійснюватися об’єднання слов’янських держав?(1 група)

2.    Як мало бути організовано управління Слов’янською федерацією?( 2 група)

Слайд № 7

Виконати завдання:

1.    З якою метою утворювалося товариство?

2.    Якими методами мали здійснюватися перетворення?

3.    Про що свідчить відмова братства від принципу «Мета  виправдовує засоби?»

Основні програмні положення організації Кирило-Мефодіївського товариства сформульовані у «Книзі буття українського народу» і »Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія». У них домінують соціальні ідеали первісного християнства, чітко простежується ідея обстоювання загальнолюдських цінностей — справедливості, свободи, рівності та братерства.

Навесні 1847 р. після доносу студента О. Петрова Кирило-Мефодіївське братство було викрито і розгромлено.

3. Значення діяльності Кирило-Мефодіївського братства.

Практична діяльність  кирило-мефодіївців була досить  багатогранною: вони поширювали радикальні програмні  документи, революційні твори Шевченка, гуртували сили своїх  однодумців,проповідували ідеї товариства в університеті, військових училищах, інших учбових закладах Києва,займалися науковою працею і поширенням освіти серед народу. Зокрема,П.Куліш написав перший підручник з історії України  - «Повесть об украинском народе» для дітей старшого шкільного віку і опублікував його 1846р. в Петербурзі.

 Програму і діяльність  Кирило – Мефодіївського товариства позитивно оцінювали революційні демократи Герцен, Чернишевський, Франко, Драгоманов, Грабовський. Значення товариства полягало в тому,що воно активно здійснювало спроби практичного втілення передових ідей  і стало кульмінацією українського національно – визвольного руху 40-х років.

Слайд №8

Подальша доля товариства склалася трагічно:царський уряд викрив і розгромив його за доносом студента Олексія Петрова весною 1847р.,а учасників покарав ув’язненням і засланням Т.Г.Шевченка було віддано у солдати  на невизначений термін. Інші члени товариства були засуджені на різні терміни ув’язнення,а після  нього на заслання у віддалені губернії без права повернення в Україну. Окрім того, Кулішу, Костомарову і Гулакові було заборонено займатися  літературною діяльністю.

Слайд № 9

4. Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні.

Повідомлення учня.

Заслуховується повідомлення за темою «Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні».

У повідомленні учень має зазначити наступне:

Т. Шевченко став людиною-символом доби пробудження українського народу;

— своєю поетичною творчістю зробив значний внесок у формування української літературної мови;

— у своїх творах Кобзар проголошував необхідність поєднання боротьби за національне та соціальне визволення українського народу;

— Т. Шевченко вважав український національний рух складовою визвольної боротьби всіх слов'янських народів;

— брав активну участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, відігравав у ньому провідну роль разом із М. Костомаровим, В. Білозерським, М. Гулаком, П. Кулішем. Творчість Т. Шевченка виражала «гарячі думи київсько-українського гуртка» (М. Драгоманов);

— зробив значний унесок у розвиток українського націотворення XIX ст.;

— Т. Шевченко відродив, підніс на якісно вищий рівень — до усві­домлення особистої, національної, державної, культурної, історичної місії націю й мову, державотворчу волю та енергію народу;

— «Він був сином мужика — і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим» (І. Франко);

—«Поезія Шевченка має для нас епохальне значення: вона зроби­ла з темної етнографічної маси націю, вона розбила назавжди мож­ливість існування українського руху як «южно-русскаго» провін­ціалізму» (Ю. Охрімович);

— Т. Шевченко відкрив світові Україну, а українцям — дорогу у світ.

Робота з документом.(робота в парах)

З обвинувачувального вироку у справах Т. Г. Шевченка (1847 р.)

Шевченко, замість того, щоб довічно відчувати благоговійні почуття до осіб августійшої фамілії, які удостоїли викупити його з кріпосництва, писав вірші малоросійською мовою найобурливішого змісту.

... Шевченко набув між друзями своїми славу знаменитого малоросійського письменника, а тому вірші його ще більш шкідливі й небезпечні. З улюбленими віршами в Малоросії могли виникати і згодом укорінятися думки про уявне раювання часів гетьманщини, про щастя повернути ці часи і про можливість існування України як окремої держави.

Судячи з тієї виняткової поваги, яку почували і особисто до Шевченка, і до його віршів усі україно-слов'яністи» спочатку здавалося, що він міг бути, якщо не діючою особою між ними, то знаряддям, яким вони хотіли скориста­тися у своїх задумах; але, з одного боку, ці задуми були не такі вже важливі, як уявлялося на перший погляд, а з іншого, і Шевченко почав писати свої підбурливі твори ще з 1837 р., коли слов'янські ідеї не захоплювали київсь­ких учених, як і вся справа доводить, що Шевченко не належав до Україно-слов'янського товариства, а діяв окремо, захоплюючись власною зіпсованістю. Проте, за підбурливий дух і зухвалість, що виходила за всякі межі, його потрібно було визнати одним із найважливіших злочинців...

Художника Шевченка за писання підбурливих і надзвичайно зухвалих віршів, як наділеного міцною будовою тіла, призначити рядовим в Оренбурзький окремий корпус із правом вислуги, доручивши начальству найсуворіше наглядати, щоб від нього, ні в якому разі, не могло вийти підбурливих і пасквільних творів.

Власноручна приписка Миколи до вироку: «Під найсуворіший нагляд, заборонивши писати і малювати» .

Запитання до документа.  

Чому Т. Шевченка було покарано набагато суворіше від членів братства, хоча, за свідченням поліції, він не був його членом?

Висновок

Значення діяльності Т. Шевченка в українському національному відродженні важко переоцінити. Адже саме він, великий Кобзар, послідовно обстоював необхідність поширення освіти в народних масах (сам створював шкільні підручники), а його поетичні твори справляли могутній вплив на формування національної свідомості та політичної активності передової громадськості та широких народних мас.

V. Закріплення вивченого матеріалу Слайд №10

VІ. Підсумок уроку.    Слайд №11

Увесь комплекс визвольних прагнень українського народу своєрідно відбився в діяльності першої української таємної політичної організації Кирило-Мефодіївському братстві.

У програмних документах братства відчувається  вплив республіканських ідей декабристів і польського національно-визвольного руху, політичних та загальнокультурних ідей слов’янської єдності. «Книги буття українського народу» були спрямовані до українського сучасного і майбутнього і несли про Україну як живу народну цілість , життєві сили якої не втрачені та не завмерли, а політичні,національні й соціальні потреби історично реальніше визначилися.

VІІ. Домашнє завдання.

1.     Опрацювати матеріал підручника Турченко Ф.Г., Мороко В.М. §13.(1-3 п.).