Тема : Кирило Мефодіївське братство
Мета:ознайомити учнів з діяльністю Кирило-Мефодіївського
братства, визначити його програмні цілі, значення його діяльності, як першої
політичної організації в Україні; охарактеризувати діяльність Т.Г.Шевченка,як
суспільно-політичного діяча, та його участь у братстві;розвивати уміння
працювати з документами, аналізувати їх, порівнювати, давати власну оцінку
історичним фактам;формувати навички пошуково-дослідницької роботи; творчий
потенціал, акторські здібності учнів; пізнавальні, інформаційні та життєві
компетенції;виховувати зацікавленість до вивчення минулого нашої країни,
гордість за боротьбу передових людей щодо української національної ідеї.
Основні поняття і терміни: українська
національна ідея, ідея відродження, братчики, федерація, Кирило-Мефодіївське
братство, політична організація, республіка.
Обладнання:
мультимедійна презентація «Кирило-Мефодіївське братство»,роздавальні картки з
історичними джерелами, портрети учасників Кирило-Мефодіївського братства.
Тип уроку: урок-засвоєння нових
знань.
Хід уроку
І.Організаційний момент
уроку
ІІ.Мотивація
навчальної діяльності (мультимедійні технології)
Давайте ще раз уважно
прочитаємо тему уроку і спробуємо її
проаналізувати, щоб визначитись:
·
Що відоме , а що ні у запропонованій темі
·
Що нам
потрібно пригадати, повторити
·
Які знання
необхідно розширити , доповнити
·
Що
дізнатись нового
·
Які уміння,
навички будемо розвивати
Висловіть свої думки.
Узагальнимо висловлені думки і визначимо
мету нашого уроку :
·
Пригадати суть поняття братство, хто такі Кирило
і Мефодій, чому братство обрало
саме таку назву
·
Ознайомитись з
діяльністю Кирило-Мефодіївського
братства, визначити його
програмні цілі, значення братства
у національному Русі - України
·
Формувати вміння
працювати з різними
джерелами інформації
·
Розвивати
вміння працювати з історичними
документами, робити висновки, давати
власну оцінку
·
Формувати
навички пошуково-дослідницької
роботи
·
Виховувати гордість за людей, що боролись за українську
національну ідею
Епіграфом
до нашого уроку
стануть такі слова :
“ Від Кирило-Мефодіївського братства веде
свою історію весь новий
політичний рух ” ( Михайло Грушевський)
План
уроку(слайд №1)
1.Створення
Кирило-Мефодіївського братства.
2.Програмні
документи – Програма і Статут
3.Значення
діяльності Кирило-Мефодіївського братства
4.
Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні.
ІІІ. Актуалізація знань, умінь
та навичок учнів.
Діти ви зрозуміли,що ми з вами будемо говорити
на уроці про долю України та її народу в аспекті діяльності Кирило-Мефодіївського
братства –першої української політичної організації. Актуалізуємо опорні знання і пригадаємо
суть таких історичних понять:
·
НАЦІЯ
·
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ
·
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА
ІДЕЯ
IV. Вивчення нового матеріалу.
Доповнимо наш
історичний словник
•
Політична організація – добровільне
об'єднання громадян-прихильників
певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку
•
Братство - українські національно-релігійні
громадські організації православного населення, що
існували в 16-18 ст. і відігравали важливу роль у політичному та культурному житті України .
Пригадаємо фактори, які
впливали на розвиток
української ідеї на початку
19ст.
·
Революційні
події в Європі
·
Вітчизняна
війна 1812 року
·
Російський
абсолютизм
·
Повстання
декабристів
1.Створення
Кирило-Мефодіївського братства
Слайд №2.
Кирило - Мефодіївське
братство склало цілий етап у політичному визріванні нового покоління борців.
Організаторами товариства виступили Микола Костомаров - магістр
історії,викладач Київського університету, Василь Білозерський - студент Київського університету, згодом
учитель Петровського кадетського корпусу в Полтаві, Тарас Шевченко - геніальний
поет, талановитий художник, громадський діяч, Пантелеймон Куліш –
вчитель,письменник, Микола Гулак – вихованець Дерптського університету,
чиновник канцелярії генерал-губернатора,вчений правознавець
Слайд №3
Повідомлення
учнів.
Заслуховуються повідомлення, присвячені засновникам Кирило-Мефодіївського братства:
М. Костомарову, П. Кулішу, М. Гулаку, В. Білозерському.
В. Білозерський (1825—1899) — український громадський діяч, журналіст, учений та педагог.
Народився на хуторі Мотронівка (нині у складі с. Оленівка Чернігівської
області) у дворянській родині. Закінчив Київський університет. Член
Кирило-Мефодіївського товариства та один з авторів «Статуту Слов'янського
товариства св. Кирила і Мефодія». Автор «Записки» (пояснення «Статуту...»), у
якій висунув ідею об'єднання слов'янських народів у федеративну державу на
засадах християнства та освіти. Арештований та висланий до Петрозаводська.
Після заслання у 1861—1862 рр. у Санкт-Петербурзі редагував часопис «Основа».
Згодом переїхав до Варшави. Підтримував зв'язки з галицькими політичними
діячами. Останні роки життя провів у Мотронівці .
М.Гулак (1821—1899) — громадський та політичний діяч, педагог, учений. Народився у
Варшаві. Закінчив юридичний факультет Дерптського університету. Увійшов до
гуртка київської молоді, членами якого були В. Білозерський, П. Куліш та ін. На
рубежі 1845—1846 рр. разом із М. Костомаровим і В. Білозерським заснував таємне
Кирило-Мефодіївське товариство, був одним з авторів його програмних
документів, зокрема «Статуту...», причетним до складання «Книги буття
українського народу». Як кирило-мефодіївець і противник
самодержавно-кріпосницького ладу, борець за національну незалежність
українського й інших слов'янських народів, республіканець М. Гулак був
ув'язнений, засланий до м. Перм під суворий нагляд поліції (1850—1859). Після
закінчення строку заслання займався педагогічною й науковою роботою .
М. Костомаров (1817—1885) — громадський і політичний діяч, дослідник історії, переважно
України, Росії та Польщі, археограф та архівознавець, фольклорист і етнограф,
письменник і публіцист. Народився в слободі Юрасовка Острогозького повіту
Воронезької губернії. Закінчив Харківський університет. Був одним із
засновників Кирило-Мефодіївського братства. Став ідеологом братства й автором
його найголовнішого програмного документа «Книга буття українського народу».
Майбутнє слов'янських народів убачав у побудові ними союзу (федерації) на
зразок тодішніх США. У березні 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському
товаристві був заарештований, ув'язнений на рік у петропавлівській фортеці,
засланий до м. Саратов із забороною займатися науковою діяльністю і
друкуватися. У 1855 р. амністований. Входив до складу багатьох вітчизняних та
зарубіжних наукових установ, закладів і товариств .
П. Куліш (1819—1897) — письменник, публіцист, етнограф, історик, літературний
критик, перекладач, громадський діяч. Наприкінці 1845 р. став одним із
засновників Кирило-Мефодіївського товариства. У1847 р., як кирило-мефодіївець,
був заарештований. Основним звинуваченням проти П. Куліша стала книга «Повесть
об украинском народе», у якій була висловлена думка, що Україна, самостійна
держава за княжих часів, могла б за козаччини відновити свою державність, якби
не московське панування і зрада місцевої аристократії. Відправили на заслання у
Тулу .
Слайд №4
Кирило-Мефодіївське братство
склалося на Україні в 1846 р. Засновниками цього товариства були М. І. Костомаров і В.
Білозерський.
У складі
Кирило-Мефодіївського братства були буржуазно-ліберальна і
революційно-демократична групи. До числа представників ліберального
буржуазно-націоналістичного спрямування, який вважав, що перетворення повинні
відбуватися шляхом мирної пропаганди, ставилися Куліш, Костомаров, Маркович та
інші особи. Представники революційно-демократичного напряму очолювалися Т. Г. Шевченка, до
якого примикали: М. Гулак, І. Посяда, О. Навроцький, Т. Андрузький та інші.
Вони стояли за знищення
царизму, поміщиків і кріпосного гніту революційним шляхом, були чужі
буржуазному націоналізмові, властивому правого крила Кирило-Мефодіївського
братства.
2. Програмні
документи Кирило – Мефодіївського братства.
Програма
Кирило – Мефодіївського товариства формулювалася у двох документах – «Статуті
Слов’янського товариства св..Кирила і Мефодія» та «Книзі буття українського
народу». Вони були створені під значним впливом Т.Г.Шевченка. У них чітко
простежується ідея обстоювання загальнолюдських цінностей – справедливості
,свободи, рівності та братерства. Програмні
документи товариства
народжувалися у дискусіях. Провідну роль національних ідей обстоював П.Куліш,
соціальних – Т.Шевченко, а
загальнолюдських та християнських –М. Костомаров. Кирило – Мефодіївці
вважали, що : «основною дійовою особою їх широкомасштабних планів мав стати
скривджений, поневолений, але не скорений український народ. Саме йому відводилася
місія визволителя росіян від деспотизму,
а поляків - від аристократизму, роль
спасителя і об’єднувача всіх
слов’янських народів».
Робота
з документами(працюємо у групах) Слайд №5.
Виконати завдання:
1.
Яким братчики бачили
майбутнє України ? (1 група)
2.
Чим
найбільше налякало царське самодержавство Кирило – Мефодіївське товариство?(2
група)
Слайд № 6
Виконати завдання:
1.
На яких
умовах повинно було здійснюватися об’єднання слов’янських держав?(1 група)
2.
Як мало бути організовано управління
Слов’янською федерацією?( 2 група)
Слайд № 7
Виконати завдання:
1.
З якою метою утворювалося
товариство?
2.
Якими методами мали
здійснюватися перетворення?
3.
Про що свідчить відмова
братства від принципу «Мета виправдовує
засоби?»
Основні програмні положення
організації Кирило-Мефодіївського товариства сформульовані у «Книзі буття
українського народу» і »Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія». У
них домінують соціальні ідеали первісного християнства, чітко простежується
ідея обстоювання загальнолюдських цінностей — справедливості, свободи, рівності
та братерства.
Навесні 1847 р. після доносу студента О. Петрова Кирило-Мефодіївське братство було
викрито і розгромлено.
3. Значення
діяльності Кирило-Мефодіївського братства.
Практична
діяльність кирило-мефодіївців була досить багатогранною: вони поширювали радикальні
програмні документи, революційні твори
Шевченка, гуртували сили своїх
однодумців,проповідували ідеї товариства в університеті, військових
училищах, інших учбових закладах Києва,займалися науковою працею і поширенням
освіти серед народу. Зокрема,П.Куліш написав перший підручник з історії України - «Повесть об украинском народе» для дітей
старшого шкільного віку і опублікував його 1846р. в Петербурзі.
Програму і діяльність Кирило – Мефодіївського товариства позитивно
оцінювали революційні демократи Герцен, Чернишевський, Франко, Драгоманов,
Грабовський. Значення товариства полягало в тому,що воно активно здійснювало
спроби практичного втілення передових ідей
і стало кульмінацією українського національно – визвольного руху 40-х
років.
Слайд
№8
Подальша
доля товариства склалася трагічно:царський уряд викрив і розгромив його за
доносом студента Олексія Петрова весною 1847р.,а учасників покарав ув’язненням
і засланням Т.Г.Шевченка було віддано у солдати
на невизначений термін. Інші члени товариства були засуджені на різні
терміни ув’язнення,а після нього на
заслання у віддалені губернії без права повернення в Україну. Окрім того,
Кулішу, Костомарову і Гулакові було заборонено займатися літературною діяльністю.
Слайд
№ 9
4.
Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні.
Повідомлення
учня.
Заслуховується
повідомлення за темою «Місце Т.
Шевченка в українському національному відродженні».
У
повідомленні учень має зазначити наступне:
Т. Шевченко
став людиною-символом доби пробудження українського народу;
— своєю поетичною
творчістю зробив значний внесок у формування української літературної мови;
— у своїх
творах Кобзар проголошував необхідність поєднання боротьби за національне та
соціальне визволення українського народу;
— Т.
Шевченко вважав український національний рух складовою визвольної боротьби всіх
слов'янських народів;
— брав
активну участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, відігравав у
ньому провідну роль разом із М. Костомаровим, В. Білозерським, М. Гулаком, П.
Кулішем. Творчість Т. Шевченка виражала «гарячі думи київсько-українського
гуртка» (М. Драгоманов);
— зробив
значний унесок у розвиток українського націотворення XIX ст.;
— Т.
Шевченко відродив, підніс на якісно вищий рівень — до усвідомлення особистої,
національної, державної, культурної, історичної місії націю й мову,
державотворчу волю та енергію народу;
— «Він був
сином мужика — і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком — і став
велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові, світлі
й вільні шляхи професорам і книжним ученим» (І. Франко);
—«Поезія
Шевченка має для нас епохальне значення: вона зробила з темної етнографічної
маси націю, вона розбила назавжди можливість існування українського руху як
«южно-русскаго» провінціалізму» (Ю. Охрімович);
— Т.
Шевченко відкрив світові Україну, а українцям — дорогу у світ.
Робота з
документом.(робота в парах)
З обвинувачувального вироку у справах Т. Г. Шевченка (1847 р.)
Шевченко,
замість того, щоб довічно відчувати благоговійні почуття до осіб августійшої
фамілії, які удостоїли викупити його з кріпосництва, писав вірші малоросійською
мовою найобурливішого змісту.
... Шевченко
набув між друзями своїми славу знаменитого малоросійського письменника, а тому
вірші його ще більш шкідливі й небезпечні. З улюбленими віршами в Малоросії
могли виникати і згодом укорінятися думки про уявне раювання часів гетьманщини,
про щастя повернути ці часи і про можливість існування України як окремої
держави.
Судячи з тієї
виняткової поваги, яку почували і особисто до Шевченка, і до його віршів усі
україно-слов'яністи» спочатку здавалося, що він міг бути, якщо не діючою особою
між ними, то знаряддям, яким вони хотіли скористатися у своїх задумах; але, з
одного боку, ці задуми були не такі вже важливі, як уявлялося на перший погляд,
а з іншого, і Шевченко почав писати свої підбурливі твори ще з 1837 р., коли
слов'янські ідеї не захоплювали київських учених, як і вся справа доводить, що
Шевченко не належав до Україно-слов'янського товариства, а діяв окремо,
захоплюючись власною зіпсованістю. Проте, за підбурливий дух і зухвалість, що
виходила за всякі межі, його потрібно було визнати одним із найважливіших
злочинців...
Художника
Шевченка за писання підбурливих і надзвичайно зухвалих віршів, як наділеного
міцною будовою тіла, призначити рядовим в Оренбурзький окремий корпус із правом
вислуги, доручивши начальству найсуворіше наглядати, щоб від нього, ні в якому
разі, не могло вийти підбурливих і пасквільних творів.
Власноручна приписка Миколи до
вироку: «Під найсуворіший нагляд, заборонивши писати і малювати» .
Запитання до документа.
Чому Т.
Шевченка було покарано набагато суворіше від членів братства, хоча, за
свідченням поліції, він не був його членом?
Висновок
Значення діяльності Т. Шевченка в українському національному відродженні
важко переоцінити. Адже саме він, великий Кобзар, послідовно обстоював
необхідність поширення освіти в народних масах (сам створював шкільні
підручники), а його поетичні твори справляли могутній вплив на формування
національної свідомості та політичної активності передової громадськості та
широких народних мас.
V. Закріплення вивченого
матеріалу Слайд №10
VІ.
Підсумок уроку. Слайд №11
Увесь
комплекс визвольних прагнень українського народу своєрідно відбився в
діяльності першої української таємної політичної організації
Кирило-Мефодіївському братстві.
У
програмних документах братства відчувається
вплив республіканських ідей декабристів і польського
національно-визвольного руху, політичних та загальнокультурних ідей
слов’янської єдності. «Книги буття українського народу» були спрямовані до
українського сучасного і майбутнього і несли про Україну як живу народну
цілість , життєві сили якої не втрачені та не завмерли, а політичні,національні
й соціальні потреби історично реальніше визначилися.
VІІ.
Домашнє завдання.
1.
Опрацювати матеріал підручника Турченко Ф.Г.,
Мороко В.М. §13.(1-3 п.).
Немає коментарів:
Дописати коментар