Андріївські вечорниці Сценарій проведення свята

Андріївські вечорниці

Сценарій проведення свята

Виховання школярів 5—7 класів на звичаях і традиціях українського народу ,

(Сцену прибрано у вигляді українсько)' світлиці. Передано національний колорит. Використано макет печі, українські рушники, старовинний посуд, коцюбу, рогачі, лавки, мисник).

Під супровід ніжної мелодії виходять читці.

1-й читець. Україна... Рідний край... Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкії, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

2-й читець.

Що таке Україна? За віконцем калина,

Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, золотиста пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

3-й читець. Хай сьогоднішній вечір відкриє перед

вами, друзі, розум, мудрість, щедрість, гумор нашого

талановитого народу.

Запрошуємо вас на наші вечорниці!

4-й читець.

Українські вечорниці

 Починаєм в перший раз,

Хай і сміх, і пісня ллється,

 В серці кожного із нас.

5-й читець.

Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас на Україні?

6-й читець.

Просимо всіх у нашу хату,

Превелику, пребагату.

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

7-й читець.

Гей, на наших вечорницях

Хто сумний — розвеселиться!

Співи, танці, небилиці —

Гарні будуть вечорниці!

(Відкривається завіса. Святково прибрана світлиця. Входить господиня).

Господиня (журиться). Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться... Як згадаю... Літа.... літа.... Летять, наче орли сизокрилі.

(В хату заходить гарно одягнена дочка Галя).

Господиня. Дочко, підмети хату, а то скоро дівчата прийдуть. Та не лінуйся, а то чоловік, як вийдеш заміж, учитиме... Знаєш, як у тій казці було...

Галя. Як це учитиме?

Господиня. А от послухай. (Розповідає казку «Як чоловік учив ліниву жінку»).

Галя. Та годі, мамо, вам таке говорити. Хіба я не вмію нічого робити? А хто оце стільки вишивав?

Господиня. Гаразд, Галю, допоможи мені стіл накрити, а то вже хтось іде.

(Стук у двері. Входять дівчата, співаючи пісню «Од Києва до Лубен»).

Господиня. Заходьте, гості дорогі, сідайте. А знаєте, дівчата, як колись Андріїв вечір святкували?

Дівчата. А й справді, сьогодні Андріїв вечір!

1-а дівчина. У цей вечір дівчата робили різні ворожіння — яка доля чекає, хто буде її судженим, коли вийде заміж.

2-а дівчина. Та хіба можна вгадати свою долю? Не вірю я в ці ворожіння!

3-я дівчина. А ви колись ворожили?

Господиня. Авжеж. Пам'ятаю, як напекли котиків та покликали собаку, так він одразу мого й з'їв. Так я вийшла заміж у м'ясниці за свого Гната.

4-а дівчина. Ходімо пекти котики. Та покличемо пса нашої сусідки.

Всі. Ходімо! (Виходять).

Господиня. Пам'ятаю, як ми воду в роті носили, а хлопці нам заважали. Пригадую, як Свиридів Іван розсмішив Наталку — не принесла води. Якого тоді плачу було... А були й такі, що духів викликали. О 12-й годині, вночі, вставали перед дзеркалом, запалювали свічку, робили певні рухи свічкою і говорили: «Суджений, ряджений, явись до мене, жаданий». А в дзеркалі являвся образ хлопця. (Чується музика, яка навіває страх). Були й такі, що голос чули. Запитає дівчина, чи скоро заміж вийде, а голос їй промовляє: «Вийдеш...» І такий той голос густий, наче з-під землі. Страшно, аж волосся дибом стає... Та цур йому! Таке страшне оповідаю... (Махнула рукою).

(Вбігають дівчата з коржиками і собакою, розкладають).

Галя. Мамо! Мамо! А мого котика пес самого першого з'їв. Покуштував, що добрий, та як лизне язичком, та й усі решту з'їв, і ми не знаємо дальше порядку.

Господиня. Мабуть, тобі першій заміж віддаватися. Дівчата, ви не хвилюйтеся, ваші ж теж з'їв — це добра прикмета.

5-а дівчина. Галю, йтимеш заміж, то нас за старших дружок попроси. Не забудь!

Галя. Добре, дівчатка, добре.

6-а дівчина. А давайте погадаємо на тарілках. Мені бабуся розказувала, що під тарілки кладеться мірта, перстень, ключ, лялька, можна й інше.

Господиня. Галю, давай мірту, ключ... Я це все покладу під тарілку, а ви не підглядайте.

Мірта — ще посидиш в дівках.

Лялька — зрадить тебе твій милий.

Ключі — бути тобі господинею.

Перстень — скоро буде весілля.

 Пісня «Ой, є в лузі калина».

Господиня. А ми за мого дівування ворожили ще й так. При свічці палять папір, і на стіні відбивались різні відтінки — видіння.

1-а дівчина. І що тоді ви побачили?

Господиня. Пам'ятаю, як сьогодні, підпалили ми папір, чекаємо, в що перетвориться ватра. Загас папір. Бачу: переді мною замок великий на горі, а кругом — густо дерева. З гори, тобто від цього замку, на коні їде вершник, так і напливає на мене. І молодець ніби, і стрункий такий. Хоч і не дуже я вірила в це ворожіння, але зі своїм чоловіком добре живемо.

2-а дівчина. Дівчата, а давайте поворожимо на чобіток!

3-я дівчина. А як це?

Господиня. А давайте кожна один чобіток. Виставимо їх один за одним від вікна до дверей. Потім переставляємо: задній ставимо першим і т.д. Чий чобіток першим досягне порога — та і заміж першою вийде.

(Чується пісня «Ой на торі та й женці жнуть».підходять парубки).

1-й парубок (стукає). Пустіть до хати!

3-я дівчина. Гарненько попросіть!

2-а дівчина (грюкає). Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчина. Не пустимо в хату, бо дуже вас багато!

3-й хлопець. Пустіть ліпше, а то буде гірше!

4-а дівчина. Як візьмемо рогатини — поламаємо вам спини!

4-й парубок. Дівчатонька, голуб'ятонька, то ми ж не прийшли сваритися, а миритися. (Заходять, приносять яблука, горіхи. Зупиняються біля поро­гу).

5-а дівчина.

Полюбила коваля — така доля моя,

Я ж думала: кучерявий, а в нього чуба нема.

Стецько. Галю, Галю чорнобрива,

Чого в тебе брови криво?

На козака задивилась

Та брівонька окривилась.

4-а дівчина.

А до мене Яків приходив,

Парочку раків приносив,

А я тії раки забрала,

А Якова з хати прогнала!

Господиня. Хоч не знаємо, звідки ви — чи з полудня, чи з півночі в нашу хату завітали, просимо всіх сідати і разом пісню заспівати.

(Хлопці сідають поміж дівчатами і співають «Чом ти не прийшов» або «Ой, дівчино, шумить гай»).

(Заходить господар, роздягається).

Господар. О, та в нас повна хата гостей. А калита вже печеться, чи ви й забули, що сьогодні Андріївські вечорниці?

Господиня. І чого ти розбурчався? Нічого ми не забули. Калита печеться, от лише пана Калитинського ще не вибрали. Ось тобі коцюба і берися до діла!

Господар. Увага! Хто має бажання бути паном Калитинським?

1-й парубок. Я маю бажання бути паном!

Господар. Витримаєш іспит — пан, а ні — пропав. Знаєш, як дівчата тісто для пампушок замішують?

1-й парубок. Розчиняють тісто водою, що приносять ротом з семи криниць. І не дай, Боже, цю воду пролити.

Господар. Отак зараз і ти набереш води в рот, виїдеш перед наші ясні очі на коцюбі і якщо витримаєш хоча б кілька хвилин, не засміявшись, бути тобі паном Калитинським. Зрозумів? (Хлопець виїжджає, гарцює). Увага! Розступіться, люди! І-гі-гі! Кінь з водою повертається! Дорогу коневі!

Хлопець (розсміявшись). Пропав! Не бути мені паном! Хай вам грець!

Господар. Віддай коцюбу другому!

(Другий хлопець сідає на коцюбу, набирає в рот води і їде).

Господар. Ба! Хто до нас приїхав? А коник нівроку, худі ребра збоку! Ще й без батога, а всюди встига! Такий козарлюга потягне і плуга.

(Хлопець розсміявся, віддав коцюбу дівчині). Панове, наша панна хоче наворожити собі жениха! Та ще й гарного!

(Хлопці стають в коло, дівчина всередині).

Хлопці (водять хоровод). Водим, водим хоровод, хто набрав водички в рот, тихо, скромно і без крику вибирає чоловіка.

Хлопець (обраний дівчиною). Мене звати Степан, хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся — не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів

— світу білого не видно!

4-а дівчина. Не хоче вона тебе, парубче! Ти багатий, а вона хоче роботящого.

Стецько. Яринко, а чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь — за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до самого сніданку. Вибереш мене

— горя не знатимеш.

5-а дівчина. Не підходиш ти їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного!

5-й хлопець. А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п'ять писарів вкупі. Мені ще б таку жінку, як я. А то візьму гіршу — люди сміятимуться. Ти не дивись, що я такий замурзаний. Ти мене вмий, причеши і можна під вінець шкандибати. А цілуватися... я й зараз готов.

(Дівчина сміється, виливає з рота воду).

 Господиня. Дівчатонька! Хлопці! Ось і калита поспіла. Подивіться, яка славна! Хлопці і дівчата (по черзі).

І велика, і кругленька,

 Дуже пишна, рум’яненька,

І висока, і широка,

Ще й до того білобока!

Славна, гарна, ясна,

На весь світ прекрасна!

6-а дівчина (бере в господині калиту,підносить її над головою і тричі повторює). Сонце заходить, а Калита сходить.

1 -а дівчина (на вишитому рушникові підносить до калити горнятко каші).

Калито наша, оце тобі каша,

А нам дай краси і сили,

Щоб ми у світі славно жили.

( в двох  підвішують калиту на стрічці й передають господареві).

2-а дівчина. Я пропоную, щоб паном Калитинським був Андрій, його ангел-хранитель підтримає, і кому, як не йому, панувати на святі Андрія.

Андрій. Дякую вам, друзі, але вибачайте, якщо когось прийдеться мазнути віхтем із сажею. Виграє той вершник, який, не засміявшись і не присівши, зуміє відкусити калити.

«Вершник» (на коцюбі під'їжджає до калити). Здоров був, пане Калитинський!

Андрій. Здоров, пане Коцюбинський!

«Вершник». Я їду калиту кусати.

Андрій. А я буду по зубах кресати!

3-я дівчина. Поганяйте, пане, коцюбу, розкривайте на коржа свою губу! Що за пан такий вельможа, що коржа вкусить не може?! Розкривайте ширше рота, щоб був такий, як ворота!

«Вершник» сміється, віддає коцюбу другому.

Хлопець (на коцюбі). їду, їду калиту кусати!

Андрій. А я буду сажею писати!

Хлопець. Мазнеш чи ні, а я на білому коні і калита мені. (Відкушує). Смачна калита! Вкусив — аж душа сонцем засяяла. (Віддає коцюбу Стецькові).

Стецько. А мені калити можна!

4-а дівчина. А ти витанцюй собі право калиту кусати.

Стецько. Добре, тільки ви мені підспівуйте. Пісня «Чеберяйчик». Стецько танцює.

Дівчата. Молодець! Дозволяємо кусати!

Стецько. Діду, діду, калиту кусати їду!

Андрій. Звідки ти?

Стецько. З Калитви.

Андрій. Чого хочеш?

Стецько. Калити.

Андрій. А не боїшся темного?

Стецько. Не боюсь.

Андрій. Тоді присядь!

(Стецько присідає і втрачає право кусати калиту).

Андрій (маже його сажею). Оце тобі за те, що правила забуваєш!

5-а дівчина (їде на коцюбі). Я теж калити хочу!

Андрій. Вчора на женихів ворожила?

Дівчина. Льон сіяла.

 Андрій. А як саме?

Дівчина. А сипала ввечері льон на сніг та примовляла: «Андрію, Андрію, я на тебе льон сію, спідницею волочу, бо я заміж хочу». А потім набрала в жменю снігу з насінням, зайшла в хату і пора­хувала.

Андрій. І до пари було?

Дівчина. Ні, одне зерня залишилося.

Андрій. Отже, заміж в цьому році не вийдеш. Рости ще треба. Віддавай коцюбу.

4-а дівчина (сідає на коцюбу). Діду, діду! Я на коцюбі їду!

Андрій. А що везеш?

— Міх!

— Що в міху?

— Сміх!

— То засмійся!

— Нема чого сміятися, коли калиту кусати.

— А нащо калита тобі?

— Щоб не бути у журбі!

— А я буду сажею писати! -А я буду калиту кусати!

2-й хлопець. Та хіба це кінь? Якась шкапа на ноги піднята.

1-а дівчина. Вислогуба ще й безклуба.

2-а дівчина. А на ній їде дзюба беззуба.

(Дівчина кусає калиту).

3-я дівчина. Щось їсти захотілося. Чи не захолола наша вечеря?

Господиня. Ну що ж, не соромтеся, розсідайтеся та й будемо вечеряти. їжте, гості, калиту на вечероньку святу!

Галя. А відгадайте, чим ще вас будемо частувати?

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький

Коханчик удався,

У тісто прибрався,

Чимсь смачним напхався,

В окропі купався.

На смак уродився,

В макітрі скакав...

Не довго нажився,

У дірку скотився,

Круть-верть та й пропав.

Хотів був догнати —

Шкода шкандибати:

Лови — не лови!

А як його звати —

 Лінуюсь сказати,

Скажіть мені ви!

5-а дівчина.

Їжте, гості, просим щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

6-а дівчина.

Варенички мої, великомученики!

Велику муку терпіли, в гарячій воді кипіли,

Сиром боки понапихані, маслом очі позаливані,

Як є сметана — то вмочайте,

А як нема — вибачайте!

їжте, гості дорогі!

Стецько. їсти!? Я миттю. Я б снідав — все б їв, я б обідав — все б їв, я б вечеряв — все б їв.

(Дівчата несуть вареники в зал і пригощають всіх присутніх).

Пісня «Зеленеє жито, зелене...»

Хлопець.

Нехай наша хата всім буде багата:

 І хлібом, і сіллю, й великим добром,

Хорошими дітьми й міцненьким здоров 'ям,

І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.

 Дівчина.

Ще вам бажаємо, щоб не хворіли,

Душею і серцем були молоді,

До рідного краю любов 'ю горіли

 І користь приносили рідній землі.

 Хлопець.

Все, що в серці мали, вам подарували:

Світлу мрію, казку, нашу пісню, ласку,

Славу Україні й щебет солов Чний!

Всі учасники свята виконують пісню.

Скільки б не співали,

А прощатись час.

Кращі побажання

Ви прийміть від нас.

Хай у вас і в нас все буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були!