«Учитель - це не тільки той, хто передає учням знання та вміння це
передусім той, у кого дитина, як у батька і матері вчиться жити»
В. Сухомлинський
Як відомо, завтрашній день – це сократичне суспільство,
запальна комп’ютерна освіченість та міжнародні зв’язки. Щоб
діти почувалися впевнено
в цьому середовищі, їм потрібно забезпечити відповідну підготовку.
Актуальність
даної проблеми викликана цілим рядом чинників. Інтенсифікація учбового
процесу ставить задачу пошуку засобів підтримки
у учнів інтересу до матеріалу і
активізації їх діяльності.. Завдання педагога полягає в тому, щоб знайти
максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини
до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинен постійно удосконалювати
процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний
матеріал. Тому, я вважаю, так важливо використовувати інтерактивні методи на уроках історії.
Особливістю курсів історії є застосування інтерактивних методів роботи:
«Мозкового штурму», дискусій, групового навчання, робота в парах «Прес»,
«Мікрофон», «Навчаючи – вчуся», «Займи позицію», «Випереджальне навчання». Адже
не тільки зміст формує в учнів історико-демократичні цінності, а й стиль
навчання. Традиційно застосовувані методи, за яких учні лише сприймають знання,
що їм передаються, здатні сформувати в учнів тільки визначений, «заданий тип»
подальших дій та поведінки, що заважає адаптації особистості в реаліях
сучасного світу.
Суть інтерактивних технологій
у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів
навчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому вчитель, і учні є
суб’єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера
групи учнів. Інтерактивні технології найбільше відповідають
особистісно-зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування
інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації,
пропонуються проблеми для спільного вирішення,застосовуються рольові ігри. Тому
ІТН найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих
цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.
Саме тому у своїй практичній діяльності я
намагаюся, починаючи з 5-го класу, застосовувати ІТН.
Спостерігаючи, аналізуючи, приходжу до
висновку, що завдяки новим, сучасним технологіям учні набагато краще розуміють
глибину змісту, прекрасно освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння,
застосовування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли
знання, досить високий (понад 60). Змінюється роль учнів. Вона активна: учні
приймають важливі рішення щодо процесу навчання. Використовуючи в тому чи
іншому класі, ту чи іншу інтерактивну технологію, переконуюсь, що змінюється і
настрій учнів. Вони не є пасивними слухачами, чи спостерігачами, а учасниками
навчального процесу. Такий метод дає змогу мені та учням більше і краще засвоювати
програмовий матеріал.
Часто проводжу з учнями
особливе організаційне заняття, створюю з ними
«правила роботи в класі». Налаштовую їх на старанну підготовку. Спочатку
використовую прості інтерактивні технології - робота в парах, малих групах,
мозковий штурм, мікрофон, тощо. Коли в мене і в учнів з’являється досвід
подібної роботи, такі заняття проходять набагато легше, а підготовка не займає
багато часу.
Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб для
досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву,
порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтовне
навчання. А тому, коли учням даний метод
не цікавий, підготовлюю інший, який
учням більше до вподоби.
З метою
урізноманітнення форм і методів інтерактивних технологій, оптимізації,
конкретизації навчально-виховного процесу, кращого, правильнішого, швидшого
запам’ятовування матеріалу на уроках історії систематично проводжу історичні диктанти. Складаючи їх, намагаюся
врахувати всі аспекти, що торкаються даної теми, а саме: (дати, історичні
діячі, події, битви, терміни, держави, міста, народи, назви островів,
півостровів, морів, гір і т.д.) . Самі диктанти складаю у вигляді тестів. Учням
подобається така форма роботи. Вони охоче виконують завдання. Мені, як учителю,
це допомагає. По-перше, учні краще засвоюють програму. По-друге, урізноманітнює
урок. По-третє, дає змогу більше учнів оцінити. По-четверте, йде повторення
пройденого програмового матеріалу.
РОБОТА В МАЛИХ ГРУПАХ
Робота в малих групах дозволяє учням набути навичок, що необхідні для
спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що виробляються
у групі, допомагають учасникам та учасницям бути корисним одне одному.
Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.
Об’єднуючи учнів у малі групи, я
розподіляю завдання між групами. Вони повинні за короткий час (як правило, 3-10
хв.) виконати це завдання та представити результати своєї групи.
Більшість завдань опрацьовується саме в малих групах або парах. Це
пояснюється тим, що учням краще висловитися в невеличкій групі, при цьому
робота в малих групах дає можливість заощадити час на уроці, бо зникає потреба вислуховувати
кожного у великій групі. Ось як я починаю роботу з малими групами:
1.Швидко об’єдную учнів у малі групи (4-6 осіб).
2. Ознайомлюю їх з ролями, які вони можуть виконувати.
Спікер (керівник групи):
·
Зачитує
завдання групи;
·
Організовує
порядок виконання;
·
Пропонує
учасникам групи висловитися по черзі;\
·
Заохочує
групу до роботи;
·
Визначає
доповідача.
Секретар:
·
Веде
записи результатів роботи своєї групи;
·
Записи
веде коротко і розбірливо;
·
Як член
групи, має бути готовий висловити думку групи при підбитті підсумків або
допомогти доповідачеві.
Спостерігач (тайм-кипер):
·
Стежить за
часом;
·
Заохочує
групу до роботи.
Доповідач:
·
Чітко
висловлює думку групи;
·
Доповідає
про результати роботи групи.
3.Даю кожній групі конкретне завдання та
інструкцію щодо організації
групової роботи:
1) можна починати висловлюватися спочатку за
бажанням, а потім по черзі;
2) слід дотримуватися одного з правил
активного слухання, коли хтось
говорить. Усі слухають і не перебивають. Намагатися обговорювати ідеї,
а не
особи учнів, які висловили цю ідею;
3) утримуватися від оцінок та образ учасників
групи;
4) намагатися в групі дійти спільної думки.
4. Даю час на виконання групової роботи.
Під час групової роботи надаю
кожній груп потрібну допомогу.
5.
Пропоную групам представити результати роботи.
6.
Коментую роботу груп.
Приблизно таким чином я організовую роботу в групах до того часу, коли
вона стане звичною для учнів.
У процесі групової навчальної діяльності керую роботою кожного учня
опосередковано, через завдання, які пропоную групі та які визначають діяльність
учнів. Стосунки між мною та учнями набувають характеру співпраці, тому що я
безпосередньо втручаюсь в роботу груп тільки в тому випадку, якщо в учнів
виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до мене. Це їхня
спільна діяльність. Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та
індивідуальної, не ізолює учнів одне від одного, а навпаки, дозволяє
реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.
Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до
вчителя і набагато простіше – до ровесників.
Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групова навчальна
діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню
гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою
точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення
діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Групова навчальна
діяльність на занятті створює певні умови для формування позитивної мотивації
учіння школярів. Як вважають В.В.Виноградова, О.К.Дусавицький, В.В.Рєпкін, це
відбувається в групах, де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння
учнями формами взаємодопомоги. Як свідчить шкільна практика, під час групової
роботи активізується діяльність всіх без винятку її виконавців. Психологи
пояснюють це тим, що «одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає
в тому, що вона звертається до своєї групи як джерела орієнтації в навколишній
дійсності».
Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність є
багатофункціональною.
У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати
засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що в цій роботі слабкі
учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж у фронтальній
роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної
діяльності кожного учня.
Функції групової навчальної діяльності:
·
Мотиваційна.
·
Розвивальна.
·
Навчальна.
·
Виховна.
·
Організаційна.
Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховної функції
навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні,
гуманні якості особистості. Важливу роль у формування цих якостей відіграють
особливості організації групової роботи; розподіл функцій та обов’язків між
учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога,
взаємоконтроль і взаємооцінка.
Групова навчальна діяльність виконує й організаційну функцію. Полягає
вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов’язки, вчаться спілкувати одне з
одним, розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій
роботі дитина бере на себе функції вчителя і виконує види діяльності,що
розцінюються як дорослі.
Таким чином, групова форма навчальної діяльності, порівняно з іншими
організаційними формами, має низку значних переваг:
1.
за той
самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;
2. висока результативність у засвоєнні знань
і формуванні вмінь;
3. формується вміння співпрацювати;
4. формуються мотиви навчання, розвиваються
гуманні стосунки між дітьми;
5. розвивається навчальна діяльність (планування,
рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).
Робота в парах
Однією
з форм роботи в малих групах є робота в парах. Ставлю учням питання для
дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів,
наведених у ситуації, учням надається певний час для того, щоб продумати
можливі відповіді або знайти рішення самостійно.
Об’єднуючи учнів у пари, визначаю, хто з пари почне висловлюватись,
прошу їх обговорити свої ідеї одне з одним. Краще одразу визначити час на
висловлення кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допомагає
учням спочатку звикнути до чіткої
організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо
відповіді або рішення.
Кожна
пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає
провести дискусію. Роботу в парах практикую в основному в 6-9 класах. Досвід показує,що
така форма (технологія) роботи забезпечує ще вищі показники у роботі на уроці.
Учням подобається працювати з колегою по парті. А вчитель легше, доступніше
і ефективніше проводить
навчально-виховний процес.
ВИСНОВКИ
Методична
наука сучасності по праву вважає, що інтерактивне навчання на сьогодні має
значні переваги над традиційними методами навчання. Інтерактивні
навчально-педагогічні технології дають змогу краще розвивати, засвоювати
навчально-програмовий матеріал, вони допомагають вчителю активізувати учнів, дають поштовх до
поліпшення логічного мислення. Інтерактивне навчання допомагає вчителю тісніше
згуртовувати учнів на співпрацю, на високий кінцевий результат.
Створюючи на уроках атмосферу діловитості,
активності ( за допомогою інтерактивних технологій, учні домагаються значно
кращих навчальних досягнень). Вчитель легше розвиває в учнів самостійність. За
допомогою сучасних методів навчання учні впевнено набувають комплексу
повноцінності. Тут вони проявляють себе як справжні учасники навчального
процесу. Бо саме на таких нетрадиційних уроках, як: урок – гра, дискусія, урок
з використанням тестів, алгоритмів, урок з використанням таких методів, як:
«Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Навчаючи – вчуся», «Робота в
парах», «Ток-шоу» діти активізуються стають емоційно-енергійними логічно
розвиненими. В кінцевому рахунку ерудованими.
Запроваджуючи на уроках історії такі новітні технології як
«мікрофон», «розігрування історичної
ситуації в ролях», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «акваріум», «Прес» і інших,
учні вчаться досягти мети.
Використовуючи інтерактивне навчання, я прийшла до висновку, що вчителю
і учням набагато легше і цікавіше на уроці. Та й знання стають міцнішими. Тому
у подальшому буду розвивати інтерактивні інноваційні технології, яким на
сьогодні, як на мене, не має альтернативи.
Список використаної літератури
1)
Громова Г.
робота в малих групах «Історія в школі». – 2001р., №14.
2)
Живолун С.
Інтерактивне навчання на уроках історії та правознавства. «Завуч2 – 2003р., №19
(169).
3)
Геніг С.
Використання інтерактивних технологій в умовах групового навчання. «Історія в
школі», 2008р., №33.
4)
Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок.
Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. – К.:
Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.
5)
Пометун
О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О.І. Пометун. – К., 2007. – 144 с.
6) Інтерактивні
технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. Посіб. Уклад.: О.
Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.Н.Н., 2002. – 136 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар